Мара якось презирливо глянула на нього.
-Мен╕ зда╓ться, - подав голос ще один ельф, якого Бернар назвав Нор╕аном д╕ Плю╕, ╕ який був одним з найбагатших купц╕в Новограда, - що ми в╕дхилилися в╕д теми.
Ельф оглянув вс╕х присутн╕х, дочекався коли заволод╕╓ загальною увагою, ╕ пот╕м важно продовжив:
-За сво╖ми суперечками хто та коли першим чомусь там навчився, ви забува╓те про те, що ми, ельфи... та й вся Л╕га втратила ц╕лий алод з ус╕м, що там було. Врятувалась якась невеличка частина...
Тут п╕днявся гул, який митт╓во заглушив голова м╕с╕╖.
-Спок╕йн╕ше! - р╕зко промовив в╕н. - Н╕хто та н╕чого не забув, пане Нор╕ане... Йде сл╕дство, йде розгляд ц╕╓╖ справи як в нашому кол╕, так ╕ серед кан╕йц╕в. Я вчора вечор╕ мав розмову ╕з деякими представниками ╖хньо╖ влади... ╤ запевняю, вони в╕днеслися до ц╕╓╖ под╕╖ з ус╕╓ю серйозн╕стю, бо серед нападник╕в... серед заколотник╕в виявилися представники деяких в╕домих шляхетних род╕в... А ми з вами тут з╕бралися, щоб вислухати одного ╕з св╕дк╕в.
П'╓р д╕ Ардер з╕щулився та повернувся до мене.
-Отже, пане Боре, - почав в╕н якимсь сухуватим тоном, - ми послухали вашу розпов╕дь... Проте все ж не можемо не спитати про власну думку.
-Стосовно чого?
-Ви в деякому род╕ стали частиною заколоту проти Клемента д╕ Даз╕р╓...
-Як це так? - ледь не вскочив я.
-Ви мене не правильно зрозум╕ли. Справа в тому, що вам прийшлося стикатися ╕з заколотниками... як ╕з середовища ельф╕в, так ╕ серед кан╕йц╕в. То ж нам хот╕лося б знати вашу думку, стосовно того, з ким ми... з ким ви малу справу.
Я кинув погляд на Бернара. Той зробив непом╕тний знак, мовляв, будь в╕двертим. Так треба.
-Гаразд, але попереджую, що ви сам╕ запитали! - промовив я, п╕дн╕маючись на ноги. - Будь-який заколот ма╓ п╕д собою т╕льки одну мету - повалення влади. Вважаю, ви сам╕ розум╕╓те, що проти сили завжди знайдеться ╕нша сила. Вона дивиться на цей св╕т ╕накше... Спотворено чи н╕, то хай вир╕шують морал╕сти. Головне зараз зрозум╕ти, яку мету пересл╕дують ваш╕ супротивники. Отже, вбивство Клемента... це що? Навмисний крок або випадков╕сть? ╤ хто за ним сто╖ть? Невдоволенн╕ кан╕йц╕ чи ельфи ╕з проклятого Дому? Чи вони д╕яли разом, так би мовити, об'╓днан╕ одн╕╓ю метою?
-╤ ви зна╓те в╕дпов╕д╕? - спитав Фел╕кс.
-Я можу т╕льки припускати. ╤ перше, що кида╓ться в око, як би воно прим╕тивно не звучало, так це приналежн╕сть кан╕йц╕в-заколотник╕в до шляхетних род╕в... Ви, ясновельможний П'╓ру, т╕льки-но згадували про др╕бниц╕, як╕ й складають ц╕л╕сн╕сть картини. Так чому б не подивитись на нападник╕в окремо один в╕д одного.
-Ц╕каво... ц╕каво... Продовжуйте, Боре.
-Тобто "мета", наприклад, кан╕йц╕в ц╕лком може бути простою: повернення власного впливу, який був за час╕в Вал╕р╕в. Що до д╕ Дюсер╕в, то вони, зда╓ться, прагнули зайняти м╕сце серед ╕нших Дом╕в, як то було в стар╕ часи. А ще краще - виграти на вашому Великому балу ╕ керувати ельф╕йським народом. Друге питання, яке по╓дну╓ оц╕ вс╕ др╕бнички, це те, як все зв'язати ╕з Клементом д╕ Даз╕р╓. Що в╕н ╖м вс╕м зробив? Що в╕н такого мав проти них?
П'╓р д╕ Ардер нав╕ть нахилився вперед. В╕н довго дивився на мене, погладжуючи сво╓ п╕дбор╕ддя.
-А я говорив, що в╕н не дурень, - раптом порушив тишу Фел╕кс д╕ Грандер. - Лок мав рац╕ю: ти, Боре, добре розп╕зна╓ш суть речей.
Я озирнувся. Вс╕ ельфи втупились в мою персону ╕з здивованим видом. Зда╓ться промова ╖х трохи вразила, хоча я не сказав ан╕чого позамежного чи надрозумного.
П'╓р д╕ Ардер п╕дв╕вся та посп╕шно наблизився до мене.
-Слухайте, - якось солодкувато пробурмот╕в в╕н, - а що скажете про наш квартал? Сподобалось?
Я отороп╕в. До чого тут це? В голос же промукав:
-А-а-а... е-е-е... непогано...
-Ви ще не бачили його ввечер╕, - голова м╕с╕╖ обняв мене за плеч╕ та потягнув вб╕к дверей. Зда╓ться, мене хочуть здихатися. - До реч╕, - солодкувато п╕дсп╕вував д╕ Ардер, - сьогодн╕ перший день свята Покровителя Арга. Скоро почнеться вистава. Шарль д╕ Вевр, наставник бард╕в, об╕цяв показати щось неймов╕рне... Вам, обов'язково треба глянути. Вир╕шено! Бернар супроводить вас, так би мовити, прогулятися по ельф╕йському кварталу.
-З великою охотою, - в╕дгукнувся паладин, п╕дн╕маючись з подушок.
-Корв╕н! Летус! Забезпечте наших друз╕в вс╕м необх╕дним, - повернувся П'╓р до ╕нтендант╕в.
Мен╕ нав╕ть слова не дали сказати. Дек╕лька секунд ╕ я з Першосв╕том вже був оточений служницями, як╕ провели нас до виходу ╕з м╕с╕╖.
-╤ що це було? - розгублено спитав хлопець, ледь зачинилися стулки дверей. - То притягнули сюди, а зараз нахабно випхали назад. Ти щось розум╕╓ш?
Ми стояли на вулиц╕ озираючись навс╕б╕ч.
-Зда╓ться, справа в мен╕, - припустив я. - Невже чимось ╖х налякав?
З дверей вийшов Бернар. В╕н показав невеликий капшук з грошима ╕ посм╕хнувся:
-Наказано вас розвеселити.
-Як мило, - у╖дливо промовив я. - Схоже на в╕дкупн╕...
-Та ти даремно не скалься! - зауважив Бернар. - М╕сце дурнуватого вояки було тобою пром╕няне на розумника. Отже тепер ти для них небезпечний. Це ж треба ст╕льки ╖м наговорити!
