-А того! - р╕зко в╕дпов╕в я, ╕ приятель зрозум╕в, що м╕й настр╕й бажа╓ кращого. - Сн╕да╓мо, збира╓мося ╕ висува╓мося. ╥хати далеко.
-╥хати? - перепитав Першосв╕т.
Я не в╕дпов╕в, а лише продовжив ╖сти.
Рано вранц╕, ледь вийшов на дв╕р осв╕жити голову, тут же з╕ткнувся ╕з вчорашн╕м посильним з Розшукового приказу.
-Ти що ж, п╕д ст╕нами трактиру ночував? - роздратовано спитав я. ╤ подзюрити наодинц╕ не виходить!
Хлопець з╕внув та пробурмот╕в якесь прив╕тання. А пот╕м, ще раз широко роззявивши рота, почав казати, що мен╕ треба сходити до якогось там ╤вана Овсова, та взяти у нього коня.
-╤ван Овсов? - посм╕хнувся я. - Що за пр╕звище?
-Прозв╕щ╓, как прозв╕щ╓! - знизав плечима посильний. В╕н витягнув з кишен╕ капшук та протягнув його мен╕. - Вот д╓ньг╕ на походни╓ расходи. Отчйота за н╕х ми н╓ тр╓буем, но... но Жуга прос╕л п╓р╓дать, што обично ╓во "просьби" виполняют... ╕ с большой охотой... Н╕кто н╓ отказива╓ца ╕ н╓ расказива╓т, што н╓ мож╓т сд╓лать...
-Ось що, хлопче, передай сво╓му Жуг╓, що про под╕бн╕ "нагадування" в╕н може забути. Принаймн╕, коли зверта╓ться до мене. Второпав? - ╕ я нахилився вперед.
Посильний скорчив таку пику, наче проковтнув жирну муху, ╕ тепер готу╓ться блювати.
-Вам ╓щйо што-та нада? - спитав в╕н. - Как╕╓-то пож╓лан╕я?
Я на мить задумався, а пот╕м прямо заявив, що хот╕в би отримати непоганий лук ╕ ще один меч.
-Харашо! - кивнув хлопець та пов╕домив, що мен╕ занесуть трохи п╕зн╕ше.
╤ ледь ми з Першосв╕том с╕ли сн╕дати, якийсь чолов'яга д╕йсно притягнув зброю. Лук був досить непоганий. Тятива новенька. Меч також стерпний. Я прим╕ряв його, махнув пару раз╕в, та в╕дав товаришев╕.
-Тримай! ╤ дивись не пропий! - закинув йому.
-Та чого ти! - образився Першосв╕т. - То вийшло випадково... Так куди нам ╖хати? - причепився в╕н ╕з питаннями.
-До Б╕лого озера...
-Агов! Далеченько! ╤ що там?
-Справа...
В╕дпов╕в грубувато. Хлопець знову в╕дчувши, що я чимось невдоволений, потупив оч╕ та ображено заторохт╕в ложкою по мисц╕.
-Ти все р╕вно не зна╓ш, чим себе зайняти, - додав я. - Чому б з╕ мною не розважитися?
-Щось не пом╕тно буц╕мто ти ╖деш розважатися. Що то за справа?
-Розшуковий приказ просить допомогти.
-Хто? Що? - парубок аж застиг.
-Не горлань на весь трактир, - цикнув я. - Ти з╕ мною, чи н╕?
-Ну... з тобою...
-Тод╕ сн╕дай весел╕ше! Поговоримо по дороз╕.
Вчора, до реч╕, я пропонував ╕ Бернару п╕ти з╕ мною. Ледь ми вс╕ вийшли з "Бурштинового гроту", спитав у ельфа про його плани на завтра.
-А що ти хочеш? - зупинився паладин.
-Та мен╕ одна справа п╕дверта╓ться...
Наш╕ погляди схрестилися. Ельф трохи зачекав та обережно спитав:
-В яку авантюру ти намага╓шся всунутися цього разу?
Я озирнувся та неголосно розпов╕в про пропозиц╕ю збоку Жуги ╤са╓ва.
-Отже, ти погодився працювати в Розшуковому приказ╕? - вислухавши мене, проговорив паладин. Зда╓ться в╕н був незадоволений. - ╤ що ти хочеш в╕д мене?
-Скор╕ш за все завтра вже запропонують якусь справу. Натякають про Б╕ле озеро...
-╤ що там?
-Хтозна!..
-Тод╕ все ще не розум╕ю, нав╕що тоб╕ я.
-Чесно з╕знаюсь, що й сам не знаю... Можливо хочу мати поряд над╕йного товариша.
-А Першосв╕т тебе не влаштову╓? - ельф кивнув на хлопця, що дзюрив б╕ля кущ╕в.
-Ти ж розум╕╓ш, про що йде мова!
Ельф опустив оч╕ й задумався.
-А я тоб╕ д╕йсно потр╕бен? - вкрадливим голосом запитав в╕н.
-Хто ж мен╕ поради давати буде? - спробував пожартувати я.
-Зда╓ться, Жуга не буде радий, коли до його справи п╕дключиться хтось ╕з ельф╕в. ╤ тим паче ╕з Церкви.
-А в╕н мен╕ не ставив умови, кого брати ╕з собою... Так що в╕д╕б'юся.
-Гаразд. Можу спробувати, проте не об╕цяю... Давай так, у мене завтра зустр╕ч б╕ля л╕сопилки, бо бач також маю деяк╕ справи.
-Голова м╕с╕╖ щось п╕дкиду╓?
-Скор╕ш Церква, - трохи роздратовано промовив ельф. - Отже, якщо я тоб╕ все ж знадоблюся, шукай мене там.
На тому ╕ пор╕шили.
Чесно з╕знаюсь, я д╕йсно не знав, чому просив допомоги у Бернара. Це вийшло якось спонтанно. Можна було послатися на те, що мен╕ потр╕бне п╕дстрахування, яке Першосв╕т надати б не зм╕г... Але насправд╕, це все притягнуте за вуха. Я йшов по болоту... незнайомому болоту... Де хова╓ться трясовина, де мене чекають пастки - не в╕домо. Тому ╕ крутився то б╕ля одного берега, тобто Розшукового приказу, то б╕ля другого - ельф╕в.
"Отже, ти бо╖шся, - посм╕халась друга моя частинка. - З╕знайся, що ти бо╖шся".
Я сердито цикнув на не╖ та застукот╕в ложкою.
Д╕вчата принесли нам ╕з Першосв╕том св╕жоспечених вергун╕в.
-Ето от хазяйк╕, - пов╕домила одна з них.
-Вельми дяку╓мо, - глухо промовив я, скоса поглядаючи на задоволену ф╕з╕оном╕ю Першосв╕та.
В╕н ще вранц╕ ставив питання, чому я не ночував у сво╖й к╕мнат╕, а пот╕м став принюхуватися до мене, явно в╕дчуваючи запах ж╕нки. Першосв╕т, звичайно, н╕чого не сказав, але, думаю, п╕дозрював про мо╖ походеньки.
От ц╕каво, чому Зая стала до мене, м'яко кажучи, прихильна? - промайнуло в голов╕. - В чому справа?
Я тут же погнав ц╕ думки геть, бо сам, зда╓ться, вкрився червоними плямами.
