-Ц╕кава, - подав голос Першосв╕т. - Мен╕ м╕й батько дещо розпов╕дав... Коли в╕н на Свят╕й Земл╕ воював, то все це чув в╕д священик╕в.
-Ну, давай, розкажи нам, - махнув я рукою.
Хлопець зн╕яков╕в, але все ж взяв себе в руки ╕ почав:
-Ми, люди, прийшли з п╕вноч╕. Це було за час╕в Старо╖ Ери. Племена аро - так тод╕ звалися люди, - Першосв╕т облизав губи. Видно, що под╕бна промова йому давалася важко. - ╤ потрапили ми... на ру╖ни ╕мпер╕╖ джун╕в... В цей же час туди з╕ сходу прийшли орки. Людям довелося об'╓днатися п╕д проводом двох Великих Маг╕в - Тенсеса ╕ Н╓з╓ба, щоб подолати орду...
Бернар зупинив жестом Першосв╕та, явно шкодуючи його:
-Давай я продовжу, - посм╕хнувся ельф. - В к╕нц╕ третього тисячол╕ття Старо╖ Ери ви, люди, д╕йсно облаштувалися на ру╖нах ╕мпер╕╖ джун╕в. Тод╕ й з'явилася держава Кан╕я... Я про те вам колись розпов╕дав.
-Ти про боротьбу м╕ж Тенсесом та Н╓з╓бом? - спитав я.
-Так... так... Нов╕й держав╕ був конче потр╕бний правитель. ╤ при чому один, а не купа... Претендували обидва маги, ╕ у обох були як прихильники, так ╕ вороги. Зрозум╕ло, що под╕бне протистояння призвело б до громадянсько╖ в╕йни. Щоб цього уникнути, Тенсес та Н╓з╓б прийняли р╕шення про по╓динок. Хто перем╕г, ви вже зна╓те...
-Тенсес, - захитав головою Першосв╕т.
-Так... Н╓з╓б же потрапив в п╕вденн╕ пустел╕... туди, де колись жило плем'я людей Зем. На той момент в цих землях жили кочов╕ людськ╕ племена. Вони досить прив╕тно прийняли Н╓з╓ба... Все через те, що серед ╖х народу ╕снувало пророцтво, мовляв, настане такий день, коли "в золотих п╕сках пустел╕ з'явиться людина, котра впаде з неба", ╕ яка поведе хадаганц╕в до панування над вс╕м св╕том. От так╕ справи!
-Тобто через цю... цю... др╕бничку... й виникло протистояння м╕ж ╤мпер╕╓ю та Л╕гою? - здивувався я.
-Тод╕ вони ще не були н╕ Л╕гою, н╕ ╤мпер╕╓ю... А ти, Боре, чекав якихось билинних ╕стор╕й? - посм╕хнувся Бернар. - Все в житт╕ в╕дбува╓ться через якусь др╕бничку... А вже п╕зн╕ше до не╖ додають вигадану легенду. Мало того, ще й з моральним п╕дтекстом.
-Зв╕дки так╕ п╕знання? - спробував п╕дколоти я Бернара.
Той хмикнув та потягнувся до келиха з вином. Я догриз свою порц╕ю смажених перепел╕в, допив вино й вийшов осв╕житися на вулицю.
Сонце вже сховалося за будинками. Небо набуло яскраво-червоного в╕дт╕нку. Л╕хтар╕ на ст╕нах буд╕вель налилися теплим св╕тлом. Я в╕д╕йшов за кущ╕ та подзюрив п╕д ст╕ну.
-Рука помощ╕! - раптом пролунало ледь не над самим вухом.
В╕д неспод╕ванки я здригнувся ╕ трохи не налив соб╕ на носки чоб╕т.
-Будеш так п╕дкрадатися, - кинув через плече, - отрима╓ш наступного разу стусана.
Поруч стояв неприм╕тний молодий хлопець в синьому жупан╕. Те, що в╕н так тихо наблизився, мене насторожило.
Я зак╕нчив справу, заправився та сухо спитав:
-Що тоб╕?
-Ви б н╓ хот╓л╕ про╜уляца до Б╓лова оз╓ра?
-Я не рибалка. Мен╕ те не ц╕каво.
-А там ╕ сво╖х рибаков хвата╓т, - хлопець з╕щулився. - Д╓ло в дру╜ом. Надо б виясн╕ть ко╓-што.
-Завтра вранц╕ приходь до шинку За╖ Корчаково╖... до "Краснова п╓туха"... Якщо прийдеш то ╕ поговоримо що до Б╕лого озера.
-Хорошо... Пр╕ду. Ми парн╕ настойч╕ви╓.
Хлопець недобре посм╕хнувся ╕ р╕зко кивнув головою на прощання. За хвилину в╕н зник за рогом, а я озирнувся та неквапливо п╕шов всередину ресторац╕╖...
7
...Спав я погано. Крутився. Все через т╕ клят╕ думки. ╤ хто ╖х т╕льки створив? Кому з бог╕в було так весело, що в╕н надав людин╕ можлив╕сть м╕ркувати, та й мало того - робити те перед сном?
Псяче хутро! Та йд╕ть ви геть! Завтра зранку загляньте, а не зараз! - ╕ знову я перевернувся на ╕нший б╕к, наче це могло допомогти мен╕ заснути. Але щось всередин╕ завзято гризло св╕дом╕сть, тим самим в╕дганяючи бажаний сон.
Рядом тихо посапувала Зая. Вона скрутилася калачиком, буц╕мто маленька дитинка, та щ╕льно притислась до мене спиною, обпалюючи сво╖м гарячим оголеним т╕лом. Але ж╕ноча присутн╕сть також не заспокоювала розбурханий розум.
Мабуть ╕нту╖тивно я в╕дчував, що вийшов на якусь нову стежку у власному житт╕. ╤ тому напевно мозок зараз ╕ намага╓ться вияснити мо╓ м╕сце в т╕й гр╕, яку зат╕яли ельфи. До реч╕, згадував я ╕ про ╤са╓ва. Про "руку допомоги". В результат╕ отримав таку кашу думок, що сам Н╕хаз не розплута╓!
Врешт╕-решт св╕дом╕сть втомилася ╕ я провалився в глибокий сон.
╤ знову бачив в ньому корабл╕ з хижими контурами... чи╖сь мертв╕ т╕ла... ╕ ту та╓мничу ф╕гуру, яка схилилась над╕ мною... Зал╕зна маска закривала лише половину ╖╖ обличчя. Незнайомець в╕дкрив рот, наче хот╕в щось сказати. ╤ з темного отвору гучно понеслося:
-У-у-у...
-...р╓кууу! - зак╕нчив хазяйський пивень за в╕концем. Ще мить ╕ в╕н знову загорланив: - Ку-ка-р╓-кууу!
Псяче хутро! Я ледь не звалився на п╕длогу. Де? Що? Хто?.. Тьху ти! Це ж я в к╕мнат╕ у Корчаково╖!
За╖ поряд не було. Мабуть знову "чаклу╓" в подклет╕.
Ранок був похмурим, як ╕ м╕й настр╕й. Чомусь в голову знову пол╕зли як╕сь недобр╕ думки. Видно все ж вчорашн╕й день тому виною.
Сн╕дали ми з Першосв╕том ╜рунтовно. Я його в╕дразу попередив, що вечер╕ може ╕ не бути.
-Чого це? - затягнув в╕н, немов вередлива дитина.
