-Яку? Куди? Нав╕що?
-Луки... стр╕ли... списи... я всього ннн... не пам'ятаю...
-Для чого зброя? Хто збирався йти на столицю? - я пригадав слова Прозора, як╕ в╕н сказав п╕д час розмови.
-Ммм... мен╕ не в╕домо... Я лише перевозив... ми лише перевозили... так наказали...
-Хто? Дедята?
-Угу...
Я в╕дняв в╕д горла клинок. Вогонь вже стихав, л╕с навколо погружався в темряву. ╤ в цю секунду чолов'яга спробував вирватися. В╕н р╕зко штовхнув мене в груди та закрутився дзи╜ою.
Зрозум╕вши, що втекти не вдасться, чолов'яга роздратовано кинув, що мен╕ в╕д Дедяти не сховатися.
-В╕н дуже небезпечна людина! - втомленим голосом додав Уйка.
-Ти не перший, хто мен╕ це каже. А я дивлюся, ви Дедятою прямо пиша╓теся!
-В╕н... в╕н... в╕н.., - ╕ Уйка раптом випрямився. Було пом╕тно, що згадування Дедяти його отверезило та прогнало геть боягузлив╕сть. Бандит з╕тхнув та вже б╕льш спок╕йним тоном додав: - Я ╕ так вже не жилець! - в╕н обтрусився, а пот╕м витягнув н╕ж, наставляючи його в м╕й б╕к. - ╤ б╕льше тоб╕ н╕чого не скажу! Н╕чого! - голос Уйки на мить пискнув, як бува╓ в╕д великого хвилювання.
Чолов'яга заглядав мен╕ в оч╕, немов намагаючись там щось знайти. А я пов╕льно п╕дходив, стискаючи в долон╕ фальш╕он ╕ розум╕ючи, що волею-неволею прийдеться зак╕нчувати почату справу...
14
...-Ти де так довго вештався? - запитав явно розсерджений ельф, ледь я з'явився в табор╕. Його груб╕сть скор╕ше вказувала на хвилювання.
Я втомлено прис╕в б╕ля нього та озирнувся навколо. Н╕ч, в неб╕ переморгуються далек╕ з╕рки, в г╕лках шурхотить в╕терець. Тишина.
Першосв╕т др╕мав, згорнувшись калачиком. Стояна також спала, але при мо╓му появленн╕ тут же розплющила оч╕ та деякий час сонно дивилась на нас з Бернаром.
-Хвилювався? - спробував я посм╕хнутися, але вийшло б╕льш схоже на оскал.
-Ага, дуже! - ╕рон╕чно кинув ельф. В╕н нахилився вперед та чомусь став принюхуватись. За секунду трохи стривожено спитав: - Ч╕м це в╕д тебе тхне?
-- Кров'ю, - заявив йому.
-Угу, - паладин тут же напружився. - Мен╕ саме так ╕ здалося...
Бернар щось промовив на ельф╕йськ╕й мов╕. ╢дине, що я розчув, було "св╓рр". Мабуть лаявся на мене.
-╤ що ти виходив? - трохи роздратовано спитав паладин.
Я втомлено потер шию, а пот╕м спок╕йним тоном промовив:
-Д╕знався, що в сус╕дньому л╕с╕ повно пасток. Хлопц╕ Дедяти постаралися: нарили ям, наставили там кол╕в... самостр╕л╕в... Вноч╕ йти не можна... Н╕як не можна.
-Угу, - знову загукав, наче сич, паладин. Його обличчя витягнулося, стало якимось напруженим. - Невже ти був там, про яке м╕сце я зараз подумав?
-Зв╕дки мен╕ знати, що ти там подумав...
-Припини балаганити! - розсердився Бернар. - Що взагал╕ в тво╖й голов╕ в╕дбува╓ться? Боре, ти...
-От давай сьогодн╕ без повчань. Я трохи втомився...
Бернар замовк, втупившись кудись в темн╕ хащ╕.
Н╕ч поступово доб╕гала к╕нця. Ще якась година-п╕втори й почне св╕тати. Поки я йшов сюди, обдумував план подальших наших д╕й.
-Буди вс╕х, - наказав я ельфу.
-Нав╕що?
-Поговоримо... Думаю, вс╕м буде ц╕каво те, що я зараз розпов╕м.
Пара хвилин ╕ вс╕ згрудилися навколо. Стояна с╕ла напроти, Першосв╕т праворуч, при тому широко поз╕хаючи та щось бурмочучи про ╖жу.
-Поки ще темно, - почав я д╕литися планами, - перетнемо розд╕лове поле, вглибимось в л╕с та будемо чекати на ранок, щоб на темну не потрапити в пастки. Ото плато, з якого зд╕ймався дим, зветься Б╕лим ╕клом. Там варту╓ десь тро╓ чолов╕к╕в...
-Ти вже ╕ це зна╓ш! - хмикнув ельф. - Нав╕ть не буду питати зв╕дки... та яким чином це вдалось вияснити.
Я стримано посм╕хнувся ╕ продовжив розпов╕дати. Треба було д╕статися того плато ╕ по можливост╕ спробувати захопити вартових. Якщо те вдасться, як сл╕д ╖х допитати та д╕знатися м╕сце розташування табору Дедяти.
-Не думаю, що в╕н знаходиться десь далеко, - зак╕нчив я.
-Ц╕каво, що той Дедята тут робить? - спитав Першосв╕т.
Я на якусь хвилину задумався, а пот╕м все ж розпов╕в товаришам про схрони ╕з збро╓ю.
-Овва! - Першосв╕т як завжди не в╕дступав в╕д сво╓╖ безпосередност╕. В╕н закрутив головою, наче щось в╕дшукував та продовжував вигукувати.
-Швидше за все, - промовив я, - Дедята та╓мно перевозить до Св╕тол╕сся зброю. А ось кому - хоч вбийте, не знаю.
-Ти й про це вже д╕знався! - подав голос ельф. - Це що ж тод╕ виходить?
-Банда Дедяти проводить валки кр╕зь гори... з Темноводдя, - почав я д╕литися сво╖ми думками. - Доставляють луки, стр╕ли, списи... мабуть ╕ меч╕... А пот╕м все перевозять в П╕вденну Берестянку та ховають по л╕сах.
-А ти розум╕╓ш, що значить провести валок горами? Я вже казав, що в цьому м╕сц╕ Серп довол╕ неприв╕тний та важно прох╕дний... А по-друге, рухатись Св╕тол╕ссям, ховаючись по л╕сах, не менш важкувато, бо можуть швидко пом╕тити та пов╕домити в Розшуковий приказ про якихось "та╓мничих незнайомц╕в".
-Прив╕тн╕ гори, чи не прив╕тн╕, але ма╓мо, що ма╓мо. Кр╕м того, чому в╕дразу "ховатися по л╕сах"? На м╕сц╕ Дедяти я б змовився ╕з якимось купцем. Завантажував би його тут, на С╕в╓р╕йському тракт╕, та той п╕д виглядом перевозки власного товару, провозив би ту зброю хоч аж до Гадючих косогор╕в.
