Матінка Бі, здавалося, була охоплена якоюсь емоцією, яку Клара не могла визначити. Лють? Страх? Якесь незвичайне хвилювання, у цьому Клара була впевнена. А потім усе зникло, натомість з’явилося мирне, веселе обличчя Матінки, рожеве, зморшкувате й відкрите.
— Ходімо до них. — Рут насилу підвелася на ноги й простягнула Ґабрі руку. — Тут нічого особливого не відбувається. Щойно набіжать неминучі орди шанувальників, спраглі великої поезії, я помчу назад до столу.
Крихітна Емілі Лонґпре розцілувала Клару в обидві щоки. Узимку, коли більшість квебекців, закутані в шерсть і парки, були схожі на героїв мультфільмів, Емілі вдавалося мати водночас елегантний і привабливий вигляд. Її волосся було зі смаком пофарбоване у світло-каштановий колір і гарно вкладене, а одяг і макіяж видавалися витонченими й доречними. У свої вісімдесят два роки вона була однією з матріархинь села.
— Ти це бачила?
Олів’є простягнув Кларі книжку. На неї дивилася Сісі, жорстока й холодна.
«Віднайдіть спокій».
Клара подивилася на Матінку Бі. Тепер вона розуміла, чому Матінка була в такому стані.
— Послухайте це! — Ґабрі почав читати анотацію на звороті. — «Міс де Пуатьє офіційно оголосила феншуй справою минулого».
— Так і є, це ж давнє китайське вчення, — сказала Кей.
— «Натомість, — продовжував Ґабрі, — ця нова законодавиця дизайну подарувала нам значно багатшу, змістовнішу філософію, що буде наповнювати сенсом і по-справжньому прикрашати не тільки наші будинки, а й наші душі, кожну мить нашого життя, кожне наше рішення, кожен наш подих. Звільніть дорогу для
— Що таке
Кларі здалося, ніби вона побачила, як Матінка розтулила рота, а потім передумала.
— Матінко, ти щось хотіла сказати? — запитала Клара.
— Я? Ні, люба, я не знаю. А чому ти питаєш?
— Я подумала, що оскільки ти маєш центр йоги і медитації, то можеш бути знайомою з
— Я знайома з усіма духовними шляхами, — сказала Матінка Бі, трохи перебільшуючи, як здалося Кларі, — але не з цим.
Підтекст був зрозумілий.
— І все ж, — утрутився Габрі, — це дивний збіг, вам не здається?
— Що саме? — запитала Матінка.
Вона втягнула голову в плечі, хоча її голос і обличчя здавалися безтурботними.
— Що Сісі назвала свою книжку «Віднайдіть спокій». Це ж фактично назва твого центру медитації.
Запала тиша.
— А що таке? — запитав Габрі, уже зрозумівши, що наскочив на слизьке.
— То, найімовірніше, збіг, — рівним голосом промовила Емілі. — І, мабуть, данина тобі,
— І лайно, яке вона видала, напевне, смердючіше за твоє, — заспокоїла її Кей. — Це, мабуть, втішає. Я не очікувала, що таке можливо, — сказала вона Рут, яка із захопленням дивилася на свого кумира.
— Гарна зачіска. — Олів’є повернувся до Клари, сподіваючись зняти напругу.
— Дякую. — Клара провела руками по волоссю, від чого воно стало дибки, ніби вона щойно перелякалася.
— Ти мала рацію. — Олів’є повернувся до Мирни. — Вона схожа на переляканого хлопчика з окопів під Вімі[23]. Небагато людей наважилися б на таку зачіску. Дуже сміливо, надзвичайно сучасно. Моє шанування!
Клара примружилась і гнівно блиснула очима на Мирну, яка усміхалася на весь рот.
— До біса Папу! — виголосила Кей.
Сісі знову підрівняла стілець. Вона стояла одягнена й самотня в готельному номері. Сол поїхав, не поцілувавши на прощання. Коли він пішов, Сісі відчула полегшення. Тепер нарешті вона могла це зробити.
Сісі стояла біля вікна й тримала в руках книжку «Віднайдіть спокій». Вона повільно піднесла книжку до грудей і притиснула до себе, наче це була річ, якої їй бракувало все життя.
Вона чекала, закинувши голову назад. Чи полишать її спогади цього року? Але ні. Її нижня губа злегка затремтіла. Закліпали очі, до горла підступив клубок. Потекли холодні сльози. Наче наввипередки, вони стікали по щоках у відкритий безмовний рот. Вона поринула в темну прірву слідом за ними й опинилась у знайомій кімнаті.
Різдво. Її мати стоїть біля давно всохлої і неприкрашеної сосни в кутку порожньої темної кімнати. Підлога навколо всипана гострими голками. На дереві висить одна-єдина кулька, і мати, істерично виючи, зриває її з дерева. Та Сісі все ж чує, як голки зливою падають на підлогу, і бачить, як до неї летить кулька. Вона не збиралася її ловити. Вона лише піднесла руки вгору, щоб захистити обличчя, але кулька влучила просто в її долоні і залишилася там, ніби знайшовши собі прихисток. Мати качається по підлозі плачучи, і Сісі відчайдушно бажає, щоб вона зупинилася. Несамовито хоче заткнути її, змусити замовкнути, заспокоїти, перш ніж сусіди вкотре викличуть поліцію і її матір заберуть. І Сісі залишиться сама серед чужих людей.
