Розмова з Ґамашем була для неї цікавою. І навіть корисною. Принаймні вона зрозуміла, що має робити. Вона взяла свій мобільний телефон і набрала номер. Відповів чоловік. Судячи зі звуків у слухавці, він також цього вечора дивився хокей.
— У мене до тебе питання, — сказав Ґамаш, зміною свого тону настороживши Рейн-Марі. — Чи правильно я вчинив з Арно?
Серце Рейн-Марі стиснулося, коли вона почула запитання Армана. Тільки вона знала ціну, яку йому довелося заплатити за своє рішення. На людях він тримався хоробро і впевнено. Ні Жан Ґі, ні Мішель Бребо, ні навіть їхні найкращі друзі не знали, через які муки він пройшов. А вона знала.
— Чому ти питаєш зараз?
— Через цю справу. Вона стала чимось більшим, ніж просто вбивством. Якимось чином вона стосується віри.
— Кожне вбивство, яке ти розслідував, було пов’язане з вірою. У що вірить убивця. У що віриш ти.
Це було правдою. Ми є тим, у що ми віримо. І єдиним випадком, коли він серйозно ризикував зрадити те, у що вірив, була справа Арно.
— Може, треба було дати їм померти?
І знову те саме питання. Чим керувався він у справі Арно? Власним его? Гординею? Упевненістю в тому, що він має рацію, а всі інші помиляються?
Ґамаш пам’ятав ту майже безмовну й поспішну нараду у штаб-квартирі Сюрте. Рішення дозволити офіцерам покінчити життя самогубством заради блага підрозділу. Він пам’ятав, як висловився проти, як його не підтримали. А потім він пішов. Він досі відчував докори сумління, згадуючи, що сталося далі. Він узявся за справу в Муттон Бей, якнайдалі від штаб-квартири. Там він міг обміркувати все на свіжу голову. Проте він завжди знав, що має робити.
А рибалка не залишив йому жодних сумнівів.
Ґамаш сів у літак і повернувся до Монреалю.
Для поїздки на Абітібі Арно вибрав вихідні. Ґамаш подолав довгий шлях. І що ближче він під’їжджав, то більше псувалася погода. Насувався перший шторм тієї зими, наглий і немилосердний. Ґамаш заблукав і застряг.
Але він молився та поволі додавав газу. Нарешті шини зчепилися з поверхнею дороги, і машина поїхала назад тим самим шляхом, яким приїхала. Назад на головну дорогу. На правильну дорогу. Він знайшов хатину і прибув якраз вчасно.
Коли Ґамаш увійшов, Арно завагався, а потім кинувся до пістолета. І в ту ж мить, коли чоловік рвонув уперед, Ґамаш зрозумів його справжній намір. Арно збирався зникнути, щойно його підлеглі здійснять самогубство. Ґамаш стрибком подолав відстань до пістолета Арно й вихопив його першим. І раптом все було скінчено. Трьох чоловіків відвезли назад до Монреалю, щоб вони постали перед судом. Судом, якого ніхто не хотів, окрім Армана Ґамаша.
Процес набув великого розголосу й розколов на два табори не лише Сюрте, а всю спільноту. Багато хто звинувачував Ґамаша. Він зробив немислиме. Він виставив на світ брудну білизну.
Ґамаш знав, що це станеться, і саме тому він вагався. Утратити повагу колег — жахлива річ. Стати вигнанцем було дуже важко.
Він коротко розсміявся.
— Мені просто шкода себе. Я сумую за тобою.
— І я сумую за тобою, серденько. І так, Армане, ти вчинив правильно. Але я розумію твої сумніви. Саме вони роблять тебе великою людиною, а не твоя впевненість.
— Довбаний Томас! Ви це бачили? — Бовуар стояв перед телевізором, схопившись руками за голову й озираючись на всі боки. — Позбудьтеся його! — кричав він до екрана.
— Ким би ти хотів сьогодні бути? — запитала Рейн-Марі. — Арманом Ґамашем чи Карлом Томасом?
Ґамаш розсміявся. Він не часто дозволяв сумнівам охопити себе, та цього вечора саме так і сталося.
— Справу Арно не закінчено, чи не так? — сказала Рейн-Марі.
Агентка Ніколь, яка спускалася сходами, зустрілася з ним поглядом і усміхнулася. Кивнувши Ґамашу, вона приєдналася до інших, але вони були надто заклопотані, щоб помітити її появу.
Один за одним гасли вікна в будинках Трьох Сосен, і врешті-решт згасла і величезна ялинка. Село поринуло в темряву. Ґамаш підвівся з крісла. Після того як усі пішли спати, він вимкнув світло і тихо сидів у вітальні, насолоджуючись спокоєм і спостерігаючи за тим, як селяни лягають спати. Він неспішно вдягнув пальто та черевики і вийшов на вулицю. Під ногами скрипів сніг. Емілі Лонгпре казала, що на завтра оголосили штормове попередження, утім у це важко було повірити. Старший інспектор вийшов на середину дороги.
