— Кібрида Джона Кітса, — констатувала вона.
— Так. — Цього разу я старалася не виказати свого здивування. — Мені відомо, що тато дуже наполягав на статусі протекторату для Гіперіона. Якщо Корд має особливі види на це місце, то вони могли щось зробити… якось маніпулювати…
— Ти зараз про очевидне самогубство?
— Ага.
Вітер ганяв хвилі золотим різнотрав’ям. Попід нашими ногами в ньому прошелестіло щось дуже маленьке.
— Це цілком можливо, Брон. Але в нас немає жодних свідчень. Розкажи, що цей кібрид збирається робити.
— Спершу розкажіть, чому Корд так сильно цікавиться Гіперіоном.
— Якби ми це знали, Брон, — розвела руки старша жінка, — я би спала набагато краще. Станом на нинішній момент нам відомо, що ТехноКорд одержимий Гіперіоном багато століть. Коли Виконавчий директор Євшенський дозволив королю Біллі з Есквіта повторно колонізувати планету, це ледве не спричинило істинне відділення штучних інтелектів від Мережі. Не так давно схожу кризу викликало розміщення на Гіперіоні нашого передавача класу «світло+».
— Але ж Штінти так і не відділилися.
— Ні, Брон. Складається враження, що хай там як, а ми їм потрібні не менше, ніж вони нам.
— Але якщо вони так цікавляться Гіперіоном, то чому не дозволяють Мережі освоїти його? Так вони би й самі вже були там присутні.
— Вони стоять на залізобетонних позиціях: Гіперіона в Мережі не буде. — Ґледстон провела рукою по волоссю. Бронзові хмари в небі збрижив фантастичний реактивний струмінь. — Цікавий парадокс. Розкажи мені, що цей кібрид збирається робити.
— Спершу розкажіть, чому Корд так сильно цікавиться Гіперіоном.
— Ми не знаємо цього напевно.
— Ну, тоді давайте ваші найкращі гіпотези.
Виконавча Директриса Сенату дістала билинку з рота і замислилася.
— Нам здається, Корд займається і справді неймовірним проектом, що дозволить їм прогнозувати… геть усе. Оперувати всіма змінними просторочасу та історії як квантами інформації, яку можна обробляти.
— Їхній проект Абсолютного Інтелекту, — недбало й байдуже кинула я, абсолютно свідома власної інтонації.
— Звідки тобі це відомо? — Тепер Ґледстон не змогла приховати свого шоку.
— Який стосунок цей проект має до Гіперіона?
— Точно ми не знаємо, — зітхнула Директриса. — Але нам відомо про аномалію на планеті, яку вони не спроможні факторизувати у своєму прогностичному аналізі. Ти знаєш про так звані Гробниці часу, які вважаються священними в Церкві Ктиря?
— Звісно. Їх на якийсь час закрили для туристів.
— Так. Через нещасливу пригоду з однією дослідницею кількадесят років тому. Наші науковці підтвердили, що антиентропійні поля навколо Гробниць — не просто захист від ерозійних явищ, як широко вважалося раніше.
— А що ж воно таке?
— Залишки поля… або сили… які, по суті, рухають Гробниці та їхній вміст назад у часі з далекого майбутнього.
— Вміст? — перепитала я. — Але ж Гробниці стоять порожні. Від часу їхнього відкриття.
— Зараз порожні, — парирувала Ґледстон. — Проте все говорить про те, що вони були… ще будуть заповненими… коли відкриються. У близькому майбутньому.
— Наскільки близькому? — витріщилася я на неї.
Вираз її темних очей залишався м’яким, але порух головою свідчив про непохитність.
— Я й без того тобі забагато розповіла, Брон. Тобі заборонено про це говорити деінде. Якщо виникне необхідність, твою мовчанку ми зможемо забезпечити.
Спантеличення мені довелося ховати, вибираючи травинку, яку я й собі збиралася погризти.
— Ну, гаразд. А що ж тоді ховають Гробниці? Іншопланетян? Бомби? Таємні хронокапсули зі зворотним ходом?
— Якби ми це знали, Брон, — легко посміхнулася Ґледстон, — то випереджали би Корд, але ми відстаємо.
Посмішка зникла з її обличчя.
— Згідно з однією версією, Гробниці мають якесь відношення до війни в майбутньому. Можливо, це спроба звести майбутні порахунки, тасуючи карти минулого заново.
— Боже мій, так а війна кого і з ким?
— Нам потрібно повертатися назад, Брон, — знову розвела руками політик. — Скажеш мені тепер, якщо твоя ласка, що твій кібрид Кітса збирається робити?
Я втупилася собі під ноги, але знову підвела очі, щоби зустрітися ними із її зосередженим поглядом. Не можна вірити нікому, але плани Джонні були вже відомі ТехноКорду і Церкві Ктиря. Коли вже це тристороння гра, то, можливо, кожному варто знати, що є ще й інший її хороший учасник.
— Він збирається перенести всю свою свідомість у кібрида, — якось недолуго промовила я. — Збирається стати людиною, пан-Ґледстон, а потім вирушити на Гіперіон. І я лечу з ним.
Виконавча директриса Сенату й Речі Спільної, голова виконавчої влади, у підпорядкуванні якої знаходилося майже двісті планет і мільярди населення, довго дивилася на мене. А потім проказала:
— То він планує потрапити на Гіперіон зорельотом храмовників із прочанами?
— Так.
— Ні, — заперечила Міна Ґледстон.
— Що ви маєте на увазі?
— Я маю на увазі те, що «Вічнозеленій секвої» буде заборонено покидати простір Гегемонії. Паломництво скасовано, поки Сенат не вирішить, що це в
— Тоді ми з Джонні полетимо спін-зорельотом, — здвигнула плечима я. — Все одно, проща — для невдах.
