Кассад іще глибше зарився в нутрощі аварійного корабля. До зустрічі із першим «кальмаром» чи кількома із них у нього лишалося всього тільки пара хвилин. Скільки Вигнанців уміщається в одному такому? Десятеро? Двадцятеро? Полковник майже не сумнівався, що не менше як десяток. Десяток озброєних до зубів бійців із інфрачервоними давачами та сенсорами руху. Елітний відповідник Космічно-десантних військ Гегемонії, ці спецпризначенці мають не тільки добрий вишкіл для ведення бою за умов вільного падіння, а й навіть за цілковитої невагомості, в умовах якої вони народжувалися й зростали. Довгі кінцівки, хапальні пальці на ногах і протези хвостів дають їм відчутні переваги в цьому середовищі, хоча Кассад узагалі сумнівався, чи вони насправді потребували такої фори в ситуації, що вже склалася для них переможно.
Змагаючись із припливом адреналінового страху, через який він заледве не зірвався на крик у спробі заховатися в темряві, Кассад розпочав свій обережний відступ назад лабіринтом покрученого металу. «Чого їм треба?» Полонених. Хіба це не розв’язання проблеми, як йому вижити? Здайся, і житимеш далі. Та полковник бачив голограми розвідників ЗС, що були зроблені на захопленому кораблі Вигнанців в околицях Брешії. У його трюмі виявили понад дві сотні полонених. А у Вигнанців, очевидно, накопичилося чимало запитань до громадян Гегемонії. Може, годувати і тримати під вартою стільки душ їм було невигідно або ж вони взагалі вели всі допити у відповідний спосіб, та факт лишався фактом: усім схопленим цивільним із Брешії та солдатам Збройних сил Гегемонії зробили вівісекцію. Їх знайшли розпоротими і розіпнутими на сталевих піддонах, наче лабораторних жаб, з органами, вилученими та вміщеними у посудини з поживними рідинами. Їм ампутували руки й ноги, видалили очі і підготували мізки до спілкування з допитувачами — крізь трисантиметрові отвори в черепах у кору головного мозку було напряму заведено шунт-вилки та під’єднано грубі комунікатори-«вистукувачі трун».
Кассад відступав, плаваючи серед уламків і сплутаних кабелів корабельної проводки. Хай там як, а бажання здаватися в полон у нього не виникало. Якоїсь миті, коли один із «кальмарів» стикувався із корпусом або якоюсь із його надбудов, корабель здригнувся і покинув обертатися. «Думай», — скомандував собі Кассад. Зброя йому стала потрібнішою від сховку. Чи не проминув він чого-небудь у цій руїні, що допомогло би йому зараз вижити?
Кассад покинув рухатися і завис у задумі, тримаючись неізольованої частини оптоволокна. Медична палата, де він прийшов до тями, койки, цистерни для фуги, реанімаційна апаратура… більшість з усього цього винесло у відкритий космос крізь пробоїни в корпусі обертальної секції зорельота. Шахта витяжної стріли, клітка ліфта, трупи на сходах. Жодної зброї. Більшість тіл роздерли вибухи картечі та стрімка декомпресія. Ліфтові кабелі? Ні, задовгі, а ще без інструментів їх неможливо від’єднати. Інструменти? Хоч би одненького побачив. Випатрані медкабінети у коридорі за головною шахтою. Кабінети із медсканерами, МРТ-цистернами, CPD-відсіками стояли відкриті, немовби розграбовані саркофаги. Не постраждала щонайменш одна операційна, інтер’єр якої перетворився на лабіринт із розкиданих інструментів та кабелів, що плавали посеред маніпуляційного приміщення. Начисто спорожнілий під час вибуху солярій, вікна якого вилетіли назовні. Кімнати пацієнтів. Ординаторські. А ще дезинфекційні, коридори і кабінки незрозумілого призначення. Трупи.
Кассад забарився тут іще на якусь хвильку, зорієнтувався в плутаній грі світла й тіні і рушив далі.
Він сподівався, що має хвилин десять, а одержав менше восьми. Він знав, що Вигнанці поводитимуться методично та раціонально, проте недооцінив їхньої ефективності за умов нульової гравітації. Весь його авантюрний план тримався на припущенні, що рештки зорельота вони прочісуватимуть по двоє — саме так в основному чинять космічні десантники, або як армійські спецпризначенці, що ходять від дверей до дверей під час міських боїв, вдираються у кожне приміщення і забезпечують одне одному вогневе прикриття. Якщо буде більше двох, якщо Вигнанці працюють відділеннями по четверо осіб, Кассадові прийдеться непереливки, вважайте, він — труп.
Полковник плавав посеред операційної № 3, коли у дверях з’явився Вигнанець. Регенератор Кассада доживав свої останні миті, і чоловік, зависнувши нерухомо посеред кімнати, жадібно хапав ротом повітря. Вигнанець похилився був досередини, хитнувся праворуч, хитнувся ліворуч і з обох видів зброї прицілився у неозброєну постать у пошарпаному скафандрі.
