Кассад покладався на те, що його жалюгідний вигляд і вкритий загуслою кров’ю шолом виграють йому пару секунд. Із-за оглядового щитка його очі невидющим поглядом прикипіли до стелі, поки чужинець водив по ньому променем нагрудного ліхтаря. Спецпризначенець мав два види зброї: аудіотравмат в одній руці і дрібніший, зате смертельно небезпечніший фокус-випромінювач, який він тримав довгими пальцями лівої «ноги». Вигнанець підвів аудіотравмат. Кассад іще встигнув помітити убивчий гостряк на хвості-протезі, і клацнув мишею, захованою у правій рукавиці скафандра.
Більшість із відведених Кассадові восьми хвилин він витратив на під’єднання аварійного генератора до електромережі в операційній. Уціліли далеко не всі хірургічні лазери, але шість із них досі функціонували. Чотири слабші випромінювачі Кассад розташував таким чином, щоби прикрити зону лівіше від дверей. Іще два кісткові скальпелі він націлив праворуч. Вигнанець рушив праворуч.
Скафандр нападника вибухнув. Лазери чикрижили простір по колу згідно із закладеною в них програмою, коли Кассад метнувся вперед, пірнувши під блакитні промені, що тепер крутилися в усе ширшій хмаринці марного герметику та доведеної до точки кипіння крові. Йому саме вдалося вирвати аудіотравмат із пальців, як інший Вигнанець, спритний, немов шимпанзе зі Старої Землі, влетів до операційної.
Кассад притулив ручну зброю до його шолома і вистрілив. Постать у скафандрі обм’якнула. Од випадкових нервових імпульсів хвіст-протез спазматично здригнувся ще кілька разів. Із такої відстані полоненого аудіотравматом не взяти, бо від настільки близького пострілу людський мозок просто перетворюється на кашу. Та й навіщо Кассадові були бранці?
Він відштовхнувся від тіла, вхопився за балку і поводив увімкненим аудіотравматом по відчинених дверях кімнати. Більше ніхто не заходив. За двадцять секунд полковник визирнув у коридор і нікого не побачив.
Перше тіло Кассад чіпати не став, натомість роздягнув другого чужинця, що мав неушкоджений скафандр. Під ним спецпризначенець виявився голим — це була людина, жінка з коротко стриженим білявим волоссям, дрібними персами і татуюванням одразу над лінією лобкового волосся. Вона здавалася напрочуд блідою, з її носа, вух та очей сочилися краплинки крові. Про себе полковник відзначив, що Вигнанці не цураються жінок у десанті, адже на Брешії всі трупи Вигнанців належали чоловікам.
Відіпхнувши мертвяка та влазячи у незнайомий скафандр, Кассад поки що залишив собі старий шолом і регенератор повітря. Судини в його організмі миттєво набрякли від навколишнього вакууму. Глибокий мороз скуб його, поки він змагався із химерними застібками та замками. Попри свій великий ріст, навіть Кассад виявився занизьким для скафандра цієї жінки. І якщо дотягнутися до рукавиць йому іще якось удавалося, то скористатися маніпуляторами в ногах та хвості було справою безнадійною. Тож ці кінцівки теліпалися дармовисами, коли він прожогом скинув старий шолом і не без труднощів прикрутив бульбашку скафандра Вигнанців назад на її місце.
Індикатори монідиску на внутрішньому периметрі коміра світилися бурштиновими та фіолетовими вогниками. Із припливом і тиском повітря на барабанні перетинки у вухах до болю зашуміло, а сам Кассад ледве не задихнувся від густого, багатого на різні відтінки смороду. Певно, для Вигнанців це був дух рідної домівки. Латки навушників ізсередини бульбашки шепотіли до нього шифрами команд, мова яких нагадувала аудіозапис такої собі давньоєгипетської говірки, швидко прокрученої ззаду наперед. І знову Кассад авантюрив. Цього разу він покладався на той факт, що під час битви за Брешію сухопутні загони Вигнанців діяли напівавтономно, координуючи свої дії по голосовому радіо на основі базової телеметрії, чим сильно відрізнялися від армійців Збройних сил Гегемонії, керованих тактичною мережею імплантів. У першому випадку командир спецпризначенців міг би знати, що двоє його (її?) підлеглих уже зникли, вірогідно, одержував би їхні медпоказники, та
Кассад вирішив, що годі йому вже гіпотезувати. Час діяти. Він запрограмував мишу на ввімкнення лазерів, щойно хтось залетить до операційної, а сам, відштовхуючись од всіх опор, що траплялися попідруч-попідніж, гайнув у коридор. На жаль, пересуватися у невагомості в такому скафандрі було все одно, що крокувати під дією сили тяжіння, наступивши на власні штани. Він забрав обидва променеві пістолети, та не знайшовши ні паска, ні комбі-розвантажів, гачечків, кілечок, липучок, магнітних кріплень чи банальних кишень, мусив тримати їх у руках, гепаючись то об одну стінку, то об іншу, схожий на п’яного пірата з історичного голофільму. Знехотя довелося пожертвувати одним пістолетом, який продовжував пливти за Кассадом, поки той намагався просуватися уперед з допомогою однієї руки, на яку, судячи з власних відчуттів, він напнув рукавицю не другого розміру, а п’ятнадцятого. Клятий хвіст носило зі сторони в сторону, він бився об бульбашку шолома і буквально був скалкою в дупі.
