На базальтовому виступі сиділа жінка у легкому скафандрі. Вона оперлась спиною на порослу слизьким грибком скелю і безпорадно розкинула руки. Крізь запітніле забороло шолому проглядалась бліда пляма обличчя. Зброї у жінки «павук» не знайшов, системи життєзабезпечення її скафандру, судячи з профілю електростатики, працювали на межі вичерпання енергії.
На зап’ястку ледь пульсував жовтий вогник. Жінка помирала.
Цао відчув наказ майстра і рушив уперед. Дійшовши до жінки, він упевнився, що її комунікатор працює, і запитав:
— Хто ви?
Губи жінки ледь ворухнулись, вона розплющила очі. До Цао долинули змішані з хрипом невиразні слова. «Горобець» потягнувся до сумки, де зберігався його кризовий медичний набір.
— Лиши це… — почув він чи то шепіт, чи то думку вмираючої.
— Хто ви?
— Послання.
— Для кого.
— Для тебе.
— …?
— Ти зайвий, солдате, — йому здалось, що жінка сміється. — І вся наша довбана раса зайва. На добраніч.
Її пересохлі губи прошепотіли незнайому Цао комбінацію звуків.
Цієї миті «павук» ідентифікував особу вмираючої за індивідуальними особливостями її голосу. Він вивів на віртуальні монітори «горобців» дані техніка Ліфанійського космопорту Лі Танги, тридцяти двох років, уродженки і громадянки колонії Тіронії.
Власне, це повідомлення було останнім, що бачили елітні бійці імператора.
Вони не встигли нічого вдіяти, коли вибухи зрушили скельний масив навколо руїн Саїду, а на тунелі впали сотні мільйонів тонн базальту, ховаючи і залишки порталу, і техніка Тангу, і трьох «горобців».
Глибинні зрушення досягли поверхні планети, струсили з жовтих пагорбів пісок, підняли в небо стовпи пилу. Велетенська тріщина пробігла плоскогір’ям, химерно розгалужилась й, серед іншого, розколола штучну платформу, на яку спирались опори купола. Уламки товстої плити просіли, гул підземної стихії заступив скрегіт стомленого металу.
Позитронний мозок десантного модуля не встиг повідомити ані Маркову, ані резидентам Братства про катастрофу. Купол упав. Підточені пустельними вихорами опорні ферми тріснули і завалились, розчавивши модуль і поховавши його під уламками іржавих залишків минулої величі.
Зате урядові монітори та зонди Четвертого флоту побачили зі своїх орбіт хмару жовто-гірчичної куряви. Вона здійнялась над руїнами Іржавого поясу куполів, розповзлась пустелею й, підхоплена широтними вітрами, повільно рушила на захід. У свою чергу північна обсерваторія колонії зафіксувала локальний землетрус з дещо дивною, як на тутешню тектоніку, амплітудою.
Інформацію про хмару і землетрус оперативно довели до диспетчерів та аналітиків спецслужб, але тим було не до ландшафтних змін на північному безлюдді.
Прощальна пісня «горобців Бата»
(зберігається в усному переданні Братства Імперських воїнів)
За довгі роки служби шериф Орбаль допитав сотні, якщо не тисячі, тіронійських клонів. Більшість з них, за шерифовим досвідом, були хрестоматійними біороботами, здатними на виконання вузьких виробничих функцій, на примітивні реакції, куці доповіді та кумедні молитви.
