— …За агентурними даними, — доповідав тим часом шериф, — нам відомо, що в Чорній горі тепер базуються дві банди. Одну очолює такий собі Хмур, що постачає на рудники наркоту та «контрабас», а другу ми кваліфікуємо як підривну секту, про лідера якої знаємо лише з розповідей агентів і називаємо «Лікарем». Його справжнє ім’я клонам заборонено вимовляти, але нам відомо, що він з серії…
— Ці два угруповання ворогують поміж собою? — перебив генерал.
— Ворогують, сір, але задля революції вони забудуть про ворожнечу.
— Їхня чисельність?
— У Хмура сто тридцять бійців плюс їхні сім’ї, а у Лікаря десь триста – триста п’ятдесят адептів, із них бійців до півтори сотні. Вони всі добре озброєні та затяті.
— Чим вони там харчуються?
— Там є підземні плантації, сір. Хмур отримує харчі з рудників та заводів в обмін на наркотики. Я також не виключаю, що в них є молекулярний синтезатор.
— А генератори в них є? Звідки вони беруть енергію для плантацій і синтезатора?
— Є дані про енергоблок на холодному синтезі.
— Звідки?
— Дані?
— Ні, термоядерний енергоблок. І хто там його обслуговує?
— Клони навчились ремонтувати та модернізувати техніку з закинутих куполів.
— Невже? — Марков вдивлявся у схему. — Бачу, за той час, що мене тут не було, багато чого помінялось. Енергоблок у бандитському кублі, синтезатори… П’ять-шість років тому таке б й у страшному сні не приснилося.
— Так, сір, — погодився Орбаль, — дещо змінилося. На жаль.
— Я ще можу уявити, що клони відремонтували і перетягнули до Чорної гори обладнання для гідропонних плантацій, або старі молекулярні синтезатори. Але цілий термоядерний енергоблок…
— Контрабандисти, сір, провозять сюди що завгодно. Джи Тау за гроші навіть літаки пропустять.
— Тоді, виходить, там, — генерал показав на схему, — можуть бути сюрпризи. Там, де є ядерний термоблок, може знайтись і ядерна зброя.
— Це малоймовірно.
— Сам кажеш, що митниця дірява.
— Сір, в нас немає жодних даних ані про ядерну зброю, ані про високоточні магнітари.
— А про яку зброю у вас є дані?
— В клонів можуть бути, в обмеженій кількості, бойові кіборги, термобаричні заряди, отруйні токсини, керовані ракети та невеликі променеві гармати.
Марков хвилину мовчав, відтак вимкнув схему і підсумував:
— Отже, для штурму Чорної гори нам потрібний, як мінімум, десант Четвертого флоту.
— Так, сір, без сумніву, — погодився шериф. — Плюс поліцейські штурмові загони та землерийна техніка. Я пропоную пробити два-три тунелі з боку старих виробіток і увірватись до гори з нижніх рівнів. Відразу захопимо їхні арсенали та зруйнуємо енергоблок. А десант відволікатиме клонів атакою з пустелі.
— Якщо в них є термобарична зброя, вони спалять все в тих тунелях.
— Є засоби цьому протистояти.
— Негайно зв’яжись із Флотом, нехай вони перекинуть до Ліфанії-чотири дві роти десанту, дискоїди та штурмову техніку. Поліцію і землерийні танки підтягуй сюди. А поки що треба надійно блокувати Чорну гору, щоб та потвора знову від нас не вислизнула.
— Буде виконано, сір, — запевнив шериф, а сам подумав, що наказати легше, аніж виконати. Одним тільки клонським богам було знано, скільки тунелів і лазів зв’язували лігво повстанців з іншими поселеннями, рудниками та старими виробітками. Навіть ГРЛ-моніторинг не допомагав вчасно виявляти нові відгалуження і нори підземного лабіринту, що розбігався на десятки і сотні кілометрів навколо столичної агломерації. Прогризені виробітками надра Чорної гори були лише одним з його багатьох вузлів.
Флотське командування відреагувало на вимоги Маркова оперативніше, ніж той розраховував. За стандартну годину спецназ блокував всі підходи до Чорної гори. Одночасно охорона рудників повідомила про нестандартну поведінку робочих клонів. Ті повсюдно кидали роботу, збирались групами й, так виглядало, чогось очікували. Зупинились транспортери, припинили роботу з півсотні заводів, заглушили двигуни будівничі тунелів та оператори роботів. Накази диспетчерів та попередження, які транслювались по каналах внутрішньої комунікації, клони ігнорували. Там, де працювали природнонароджені, почалась евакуація. Останніми підземелля залишали поліцейські та охоронці.
Ще за півгодини на зв’язок з генералом вийшов Ліко Крайбл, якому Марков доручив моніторити ситуацію.
— Починається, сір, — повідомив оперативник. — У житлових куполах оголошено стан облоги, входи заблоковані, а на поверхню вийшли патрулі. У рудниках помітили клонів в тактичному обладунку з приладами доповненої реальності. Зброї поки що не фіксуємо. Але це поки що. Також запрацювали їхні координаційні мережі. Більше сотні незареєстрованих передавачів.
— Ви перехоплюєте їхній сигнал?
— Так, сір, але поки що не можемо зрозуміти зміст повідомлення. Вони постійно транслюють дивну фразу, явно кодовану.
— Яку?
— Це сигнал до повстання. Навіть я знаю, що таке «синя сітка».
— Ми вважаємо, сір, що це мережа вентиляційних тунелів, котрими відводять використане повітря.
