— Про це вам не треба турбуватися. З тим матеріалом, що ви мені дали, ймовірність виходу на параметри «святої трійці» дорівнює дев’яноста шести відсоткам. Мої асистенти вже зробили тести на сумісність і з магонійською лінією, і з пробниками земних прототипів. Всі маркери позитивні. Всі до одного. Жодних проблем. В принципі, Сен-Алене, так не буває. Ніколи. Але ж у тій казці, де шосте мишеня залишають жити, може діятись все що завгодно.
— Щиро радий за нас з вами. Якщо я не помиляюся, правильна гуманоїдна казка має закінчуватися перемогою добра над злом.
— Радше перемогою супергероя над суперзлом. У казках все перебільшено.
— З суперзлом нібито зрозуміло. — Сен-Ален й собі проклав смаженини. — А з супергероєм?
— Ви знову повертаєтеся на пройдене.
— Я відчуваю якесь подвійне дно.
— Ви відчуваєте, що мій задум накладається на ваш.
— Ваш задум?
— Так.
— А детальніше?
— Не хвилюйтеся, жодної шкоди домовленим параметрам.
— Й все ж таки.
— Це буде фінальний твір композитора. Триптих. Три проекції особистості. Сутність воїна, сутність гетери і сутність жриці. Три посланці, що рушать на пошук Гойдалки.
— Посланці?
— Це моє послання.
— Людству?
— Людству? — черево знову заколихалося. — Людство не чуло посланців раніше, не чує тепер і не чутиме далі. Це послання злим богам.
— А може, виклик?
— А може, й виклик, — після хвилинної паузи погодився майстер.
Полковник зазначив, що в клонороба зникли всі ознаки сп’яніння. Він озирнувся на сцену, де танцювали три свіжі вироби Тейсанових учнів.
— Ґарні?
— В моделюванні зовнішності вашим хлопцям немає рівних, — погодився полковник. — Особливо їм вдаються білявки… Проблема у нюансах. Певні речі треба гарантувати на рівні субквантових переносів.
— В мого клану майже вісімсотрічний досвід, Сен-Алене. Мої предки клонували овечок і мавпочок у двадцятому столітті минулої ери. Ми робимо ментальні закладки з дванадцятикратним резервуванням. Все впирається в первісний матеріал, а ви нам його забезпечили.
— У цьому матеріалі сховано певний потенціал, і нам потріб…
