Читач не повинен думати, що ми могли дозволити собі вільно розмовляти в камерах. Ми часом мали значно більше свободи, ніж люди поза в’язницею. Але й ми мусили остерігатися. Певних тем ми не торкалися взагалі або тільки таємно, і то серед близьких приятелів. Наприклад, дуже рідко хто відкрито висловлював сумніви стосовно провини звинувачених на московських показових процесах, хоч ми всі були переконані, що Сталін, із власних міркувань, безпідставно послав тих людей на смерть. ДПУ мало своїх шпигів у всіх великих камерах. Ми викривали їх дуже швидко. Вони були не тільки інформаторами. До їхнього завдання входило передусім написання зізнань для безпорадних в’язнів. Великі масштаби арештів спонукали слідчих ДПУ користуватися таким методом. Вони не мали часу чекати, доки в’язень сам, нарешті, зрозуміє, чого від нього вимагають. Ритуал забороняв безпосереднє диктування протоколу. З цією метою вербували в’язнів в обмін на дрібні пільги і розміщували їх по камерах. Звичайно, ці люди сиділи в камерах внутрішньої в’язниці.
Переважно це були незлі люди. Фабрикуючи зізнання для в’язнів, у багатьох випадках вони дбали про інтереси в’язнів. У зізнаннях було багато літератури, багато теорії і мало фактів. Не раз подавали вони факти, проти яких звинувачувані пізніше могли довести своє алібі.
У 1939 році, після великого перелому, в’язні, які ще не були відправлені до таборів, повідмовлялися від своїх зізнань. Якщо ж при цьому могли об’єктивно довести неправдивість своїх попередніх свідчень, мали великий шанс на відновлення слідства.
У малих камерах на Холодній Горі провокаторів майже не було.
Але Македон все одно поводив себе дуже обережно й довіряв лише мені. Щоправда, він дуже лаявся зі мною, але при восьму тому був переконаний, що до зради я не здатний:
— Що ти думаєш про Мишка? Чи не думаєш, що то один із них?
Молодий Мишко, котрий так зворушливо дбав про Кушнаренка, був дуже симпатичною людиною. Він був інтелігентним, рухливим і жертовним. Дуже добре співав і розважав усю камеру своїми розповідями та дотепами. Але, незважаючи на це, нам здавалося, що якщо хтось із нашої камери й міг піти на службу ДПУ, то міг бути тільки Мишко. Я не хочу його образити, бо не маю ніяких об’єктивних даних для такого висновку. Однак, як я, так і Македон за довгий час виробили в собі сьоме почуття на такі речі й поводили себе дуже стримано. Македон врешті мені сказав:
— Навіщо він тобі потрібен? Не розмовляй із ним. Якщо дуже хочеш поговорити, то звертайся до Зборовського чи Кушнаренка.
З такими, як цей Мишко, ніколи не можна бути певним. Скажеш кілька нерозважних слів і потрапиш в якусь халепу.
Македон тримав язика за зубами, але іноді й він не витримував. Був правдивим сталіністом, а всі справжні сталіністи добре знають, що вся офіційна теорія, яку вони так високо шанують, є торбою брехні. Македон у своєму житті сприяв виключенню з партії багатьох її членів як опозиціонерів. У незліченних резолюціях з ентузіазмом голосував за «стерти цю гадину з лиця землі». У глибині душі він розумів, що все це є нічим іншим, як шахрайством. Тим більше, його злостило те, що він, який завжди ставав на бік сильніших, який ніколи не проявляв наймешої слабкості в боротьбі з опозицією, також мусів сидіти. В часи, коли лише Гевондян знаходився з нами в камері, він часто будив мене вночі:
— Після всього цього вся влада в країні сконцентрується в руках однієї людини. Деспотизм буде все більше нестерпним. Зсередини його не можна буде завалити. То є марні сподівання. Тут не треба робити помилок. А ти як гадаєш?
Я відповів йому пошепки. Розповідав, що думав. Коли він почув кроки в коридорі то, переляканий, зірвався й почав лаятися, що я втягнув його в таку розмову.
— Про такі речі взагалі навіть думати не слід. Ще невідомо, чи не вмонтували вони в камері таємні мікрофони.
Іншим разом він розповів:
— Олександре Семеновичу, не вір, що колись можуть випустити такого, як ти. Скоріш за все, ти згинеш на Далекій Півночі. Але якщо ти й маєш якийсь шанс вийти звідсіль, то запам’ятай цей урок і ніколи не займайся політикою. Ти ж інженер. Не вертайся в Європу, там досить інженерів. Їдь у Туреччину або Персію і працюй, там такі потрібні. І роби там гроші. А ми тут згинемо.
Наплив арештованих внаслідок процесу Бухаріна зменшився.
