Хребет Дракона полностью

— Ми будемо раді вітати вас на борту, Гейле Орр. Якщо ви приєднаєтеся до нас, я назву вас капітаном торговельного судна.

— Кра, багато часу минуло, відколи мене так називали! Я пристаю на твою пропозицію, Мак Дуре. — Гейл намалював коло в повітрі, і вояжер відповів тим самим. Як капітан торговельного судна Гейл не командуватиме «Ґліссандом» і не керуватиме командою — ці обов’язки залишалися за вояжером, — однак обиратиме пункт призначення. — Візьміть більше їжі та води, бо плавання наше буде тривалим. Ми не попрямуємо до узбережжя, натомість повернемо на схід у відкрите море. Першою зупинкою стане острів Фулкор.

Очі Мак Дура загорілися.

— А, час поповнити запаси сторожового поста на острові, а ми отримаємо добру оплату від конаґа за це.

Перш, ніж продовжити, Гейл кивнув.

— Так, але ми лише ненадовго там зупинимося, перш ніж вирушимо далі до Ішари. Я маю знайти відповіді на важливі питання в Сереполі.

Члени команди почали здивовано перешіптуватися. Вони не боялися торгувати з іншим континентом, але це означало, що вони довше перебуватимуть далеко від дому.

— Для нас це буде навіть вигідніше, — зазначив вояжер. — У мене в трюмі вже два місяці стоїть ящик димчастого скла, запакованого в бавовну, але немає жерців, яким його можна продати. Це чудова можливість.

Уламки дивного чорного матеріалу збирали на полях стародавніх битв Лютих. Сам Гейл носив такий крихітний шматочок у підвісці на вусі. Ішаранські жерці платили надзвичайно щедро за цю речовину, яка давала їм змогу бачити своїх божків.

Поки команда готувалася до відплиття, Гейл та вояжер пішли до старої жінки, що жила в хиткій халупі на пляжі. Сидячи біля курного багаття, розпаленого із сушених морських водоростей, вона робила магічні рухи в повітрі, зображуючи візерунки, що бачила у вітрі й димі.

— Для вас плавання буде успішним, — промовила стара скрипливим голосом. Вона подарувала свою мапу капітанові торговельного судна, який розглядав візерунки, урочисто киваючи.

— Як завжди. — Він дав їй ще одну срібну монету.

«Ґліссанд» відплив від Віндгеда, і жителі села махали йому на прощання. Торговельні судна Утауків вирізнялися широким корпусом, що глибоко сидів у воді, та двома щоглами з вітрилами із жовто-коричневого полотна, у центрі яких було велике коло.

Відкрите море і яскраве сонце діяли підбадьорливо, і Гейл Орр глибоко вдихнув чисте повітря, аж поки не відчув, що зараз легені луснуть. Мак Дур вивчав магічні знаки в повітрі, змальовані старою, використовуючи їх як вказівки, коли піднімати та опускати вітрила.

Корабель прямував до острова Фулкор, великого скелястого бастіону в стратегічній точці на півдорозі між двома континентами. Зараз Фулкор належав Співдружності, проте в минулому контроль над кам’яною фортецею постійно переходив від одних до інших, наче розділова стрічка у змаганні з перетягування канату.

Племена Утауків завжди були нейтральними і торгували з трьома королівствами та Ішарою, проте залишалися вірними власному способу життя. Крім, власне, стратегічного значення, острів Фулкор був малоцікавий з точки зору торгівлі, за винятком того, що ізоляція гарнізону робила солдат вельми охочими покупцями. Кораблі Співдружності привозили основні запаси, однак утаукські крамарі доставляли різноманітні приємні дрібнички й нагадування про дім, тому тут їм завжди були раді.

Гейл стояв обличчям до вітру, охоплений оманливим спокоєм, допоки не згадав повідомлення про небезпеки, отримані з мережі Утауків, а також про тривожну з’яву Лютих. Ішаранці мали власну магію, з божками та жерцями, тому здавалося малоймовірним, що вони побачили б якийсь знак стародавніх Лютих. Але він повинен знати, що вони найімовірніше зроблять, якщо у Судеррі несподівано спалахне війна. З огляду на історії прибережних нападів Гейл побоювався, що ішаранці теж можуть готуватися до війни. Так склалося історично, що вони хотіли завдати удару по старому світу, проте це було би безглуздо і небезпечно для обох сторін.

Мандрівні племена Утауків завжди плели тонку мережу безпеки, торгуючи з усіма селищами та містами, створюючи попит на завезені товари. Ледь помітні, вони створили полотно залежностей. Кораблі Утауків не подавали планів подорожі і не представляли бортових журналів начальникові порту на будь-якому континенті, але возили товари туди і назад. Це було найкращим способом запобігти війні між Ішарою та Співдружністю.

Гейл навіть не знав, як розрахувати вартість війни з Лютими.

Через два дні після початку плавання дозорний помітив попереду сірий виступ — острів Фулкор. Наче скеля, острів піднімався з води, оточений піною, що позначала рифи, які тягнуться, як кігті, навколо фортеці.

Мак Дур звірився зі своїми мапами, лизнув палець і підставив його вітру.

— Ми саме там, де й маємо бути. — Він передав Гейлу підзорну трубу, наповнену олією для фокусування. Здоровою рукою Гейл приклав підзорну трубу до ока й став крутити, аби підігнати руни. Завитки олії допомагали чітко побачити далекий острів.