Олівія поглядає на цифровий годинник на тумбочці. 03:31 ранку. Її думки ходять колами, опинившись у петлі жаху й невіри. Згадує, як того дня Пол телефонував з роботи, сказав, що збирається відвідати свою тітку. Невже брехав? Як вона не зважила на це й увечері дивилася кіно на самоті — обравши фільм, який його точно не цікавив. Як Пол повернувся пізно, коли вона вже заснула, — Олівія гадки не мала, о котрій він прийшов додому. Так працює довіра. Ти не помічаєш таких речей, не береш їх під сумнів, бо гадаєш, що немає приводу. Тепер вона шкодує, що не була менш довірлива, — краще б звертала увагу.
У що він був одягнений, коли повернувся? Вона гадки не мала, бо спала. Він досі був у своєму офісному одязі? Наступного дня вона точно не зауважила нічого схожого на плями крові на його одязі — таке вона помітила б і запам’ятала, яка б довірлива не була. Якщо він убив Аманду, то, певно, якимось чином позбувся одягу.
Олівія встає, умикає лампу на тумбочці й починає обшукувати його шафу, продираючись крізь комод. Усі костюми начебто на місці. Але в Пола багато одягу, особливо старих джинсів і футболок. Вона не пригадує нічого, що було б відсутнє. У хаті він також тримає одяг. Щось могло зникнути, а вона необов’язково про це дізналася б.
Певно, він зустрічався з Амандою. Олівія пам’ятає, як на її очах усі чоловіки вилися навколо Аманди на тому пікніку в парку.
Кілька сусідів отримали запрошення на барбекю. Усі скинулися по двадцять баксів з родини на хот-доги, гамбургери, мінералку й пиво, і більшість принесла салат або яку-небудь страву. Там був надувний замок і трохи кульок для молодших дітей, а от підлітки здебільшого не з’явилися. Олівія прибирала дозатори з кетчупом і гірчицею й періодично поглядала на людей, які говорили та сміялися, сидячи на білих пластмасових стільцях, розставлених півколом для такої події.
Вона спостерігала за новенькою, такою собі Амандою, яка нещодавно переїхала на їхню вулицю. Та була просто чарівна й цілком усвідомлювала це. Нащо вона загравала з їхніми, значно старшими, чоловіками? Коли поряд із нею сидить такий красень?
Жодній із жінок вона не сподобалась.
Підійшла Ґленда й стала поряд з Олівією, слідом за нею недовірливо дивлячись, як Аманда кладе свою руку — з довгими червоними нігтями — на передпліччя Кіту.
— За кого, в біса, вона себе має? — промовила Ґленда.
Потім підійшла Бекі, зупинилася по інший бік від Олівії, і вони втрьох стояли й споглядали своїх чоловіків, відверто заворожених цією новенькою.
Усім їм треба було пильнувати краще, думає Олівія, повертаючись до сьогодення. Може, зрештою, інстинкти Бекі не помилились і Пол з Амандою стали коханцями. Чи зустрічалися вони того вечора в літній хатинці? Невже Пол забив її до смерті молотком? А потім запхав тіло до багажника й затопив її авто? А відтак усе начисто відшкрябав, повернувся додому й поводився так, ніби нічого не трапилось? Які ще пояснення тут можуть бути?
Олівія встає з ліжка й тихо простує коридором повз гостьову кімнату, намагаючись не розбудити Ґленду, чиє хропіння ледь чутне крізь незачинені двері. Досягає спальні сина й тихо заглядає. Вона дивиться, як він спить, зовсім не підозрюючи про неї. Принаймні зараз він спокійний.
Олівія підходить ближче й милується. Його юне обличчя кутасте й останнім часом постійно змінюється. У нього пробиваються вуса. Це обличчя, яке вона обожнює. Вона зробила б усе, щоб захистити сина. Хоче присісти на ліжко й погладити його волосся, як колись, коли він був маленький. Але Рейлі більше не хоче, щоб мати гладила його по голові, не так, як у дитинстві. Більше не хоче, щоб вона обіймала й цілувала. Він уже майже дорослий. І щось приховує від матері, чого ніколи раніше не робив. Він розповідав їй усе. А зараз має таємниці. Рейлі щось від неї приховує. Як і його батько. Вони обидва мають таємниці.
Лише їй у цьому домі немає чого приховувати.
Бекі Гарріс стоїть, нерухомо дивлячись у ранкову газету в руках. Заголовок великим шрифтом кричить: «АРЕШТ У СПРАВІ АМАНДИ ПІРС». Перша її думка: вони заарештували Роберта. Вона відчуває неймовірне полегшення. А потім, коли читає: «Ой, ні».
Вона не може в це повірити. Вона думає про Олівію. Бекі розуміє, що та зараз переживає, адже вже уявляла себе в такому становищі.
Вона бере газету з собою на кухню. Бекі вдома сама, Ларрі вже пішов на роботу.
Докази — наскільки їх розкриває стаття — звучать як вирок. Кров, знайдена в літній хатині Шарпів, яка тепер вважається місцем злочину. Зниклий молоток, імовірне знаряддя вбивства, ще належить знайти. До того ж машину з тілом убитої знайдено неподалік, на знайомому Полу Шарпу маршруті. Приголомшена й недовірлива, Бекі пригадує той раз, коли бачила Пола з Амандою в машині. Невже вона мала рацію? І вони все ж були коханцями? Невже Пол ревнував через її роман з Ларрі? Може, саме тому він казав їй порвати з Ларрі, а не з якогось альтруїстичного занепокоєння тим, що в Ларрі виникнуть проблеми на роботі.