Після вечері Кіра й Сенді подалися до своєї кімнати. Кіра була неймовірно збуджена, та ще й різниця в часі не давала їй заснути. Вона засипала свою нову товаришку сотнею запитань. Сенді терпляче відповідала. Нарешті дівчат зморив сон.
Наступного дня місіс Іґл, директриса гуртожитку, розбудила її о шостій ранку. Кіра не звикла так рано вставати. Крім того, її організм ще не налаштувався на зміну часу. У сні вона бачила Мані. Він ніжно лизав їй обличчя.
– Годі, годі, не роби цього, – пробурмотіла вона.
– Зараз вихлюпну тобі повну склянку холодної води в обличчя, – почула вона суворий голос, який аж ніяк не міг належати Мані.
Кіра поволі приходила до тями, кліпаючи спросоння очима.
Перед нею стояла місіс Іґл. Жінка провела їй по обличчю мокрою ганчіркою, щоб остаточно розбудити.
Налякана Кіра сіла на ліжку. Дівчинка не відразу зуміла згадати, де вона є. Лише почувши голосний сміх Сенді та побачивши її заячі зуби, Кіра все пригадала. Звісно, вона ж у Каліфорнії. Як класно! Кіра швиденько вмилася, ще швидше одягнулася, бо часу справді було обмаль.
Після смачного сніданку й молитви почалися заняття. То були літні курси, які мали на меті допомогти школярам розвинути особливі таланти, виявити свої нахили. Кіра обрала собі риторику, теніс та етику. Цих предметів не було в програмі її рідної школи вдома. На думку Кіри, такі знання їй дуже стануть у пригоді.
Дівчинка лише не цілком розуміла, що таке етика і з чим її їдять, але ж курс вів містер Найс, і це було достатньою підставою вивчати його. До того ж Сенді пояснила, що в цьому курсі йдеться про дірку від бублика.
Режим дня був завжди однаковий: зранку – ті самі заняття, а після обіду – вільний час, за винятком одного подвійного уроку, під час якого учні працювали. Конкретну роботу загадували виконувати директори гуртожитків. Після тенісу Кіра пішла на урок риторики. Вона спізнилася на дві хвилини, бо трохи заблукала. І відразу збагнула: спізнення в цій школі не схвалюють. Вона одержала зауваження від містера Філіпа з занесенням до класного журналу. Кожен учень повинен вчасно приходити на всі заняття, пояснив він. І на молитву, яка відбувалася щоранку й щовечора в актовій залі, – теж.
Тому, хто запізнився, записували зауваження до класного журналу, а з десятьма записами штрафували примусовими роботами, які доводилося виконувати у вихідні дні. Назбирати десять спізнень було надзвичайно легко, бо доводилось дотримуватися пунктуальності п’ять разів на день. На думку Кіри, це вже було занадто, і містер Філіп, здається, відчитав настрій з виразу її обличчя.
– Ти не вважаєш пунктуальність важливою рисою? – запитав він.
– Я про це ще не замислювалась, – ухильно відповіла Кіра. – Звісно, я здебільшого намагаюся бути точною...
– Запис на курс є домовленістю й угодою. Ми називаємо це обіцянкою, яку ніхто не сміє порушувати, – пояснив учитель суворим голосом. – Обіцянкою, даною нам усім. Тож, спізнюючись, ти заважаєш іншим, забираєш їхній час і тим самим демонструєш неповагу.
– О! – розгублено видихнула Кіра. – Я не дивилася на це з такої точки зору...
– Те саме стосується домовленості з іншою особою. Це також угода, тобто обіцянка з’явитися до певного часу. Спізнившись, ти порушила обіцянку, а той, з ким ви умовлялися, знатиме, що на тебе не можна покладатися, що ти не шануєш його часу, – вів далі вчитель.
Слова містера Філіпа переконали Кіру, хоч видалися зарізкими. Мабуть, він таки має рацію. Усе ж їй більше подобалася манера спілкування містера Найса.
Кіра окинула поглядом клас. Усі стільці зайняті, окрім одного. Вільне місце було біля Губерта, несимпатичного хлопця з рівно розчесаним волоссям. Проділ і нині був ідеально рівний, до міліметра... Дівчинка на мить завагалася. Губерт, здавалося, теж був не в захваті від її сусідства.
Усі в класі очікувально дивилися на неї. Вибору не було. Кіра відважно усміхнулася й сіла поруч із хлопцем. Той демонстративно трохи відсунувся. Гарний початок, нічого не скажеш, подумала собі Кіра.
Але заняття варте було того, щоб навіть відсидіти його поруч із Губертом. Чого вона тільки не довідалася! Як складати промову, обирати тему, збирати матеріал, а ще про структуризацію доповіді, поради щодо самого виступу... Так цікаво!
Потім містер Філіп попросив Кіру вийти наперед класу й представитися. Вона мала розповісти про себе, звідки приїхала, які має захоплення й чому обрала саме цей курс.
Кіра неймовірно хвилювалася й кілька разів збилася, але згодом трохи заспокоїлася й розповіла, що подорож до Каліфорнії віддавна була її мрією, як вона хотіла би навчитися виступати перед аудиторією і що вже не раз виголошувала перед дітьми доповідь на тему “Як розумно розпоряджатися грошима”...
Коли вона закінчила, учні заплескали в долоні. Кірі стало приємно на душі.
Потім містер Філіп звернувся до класу:
– Що було доброго в промові Кіри, а над чим їй варто попрацювати?
Догори потягнулося кілька рук. Кіра була вражена, як детально учні аналізували її виступ. Вона багато дізналася з їхніх відповідей, почула, що в неї вийшло добре, а де треба допрацювати.