— Я розмірковував, що я зробив би в цій ситуації, — озвався за хвилину чоловік. — Я не знав, правда це чи недоречний жарт. Але через сумнів людина ладна повірити в усе. За цим сумнівом не до витримки. Це тортури, від яких можна збожеволіти.

— Тільки цих тортур не припинять постріли з пістолета. Будь ласка, скажи мені, де зараз Камілла Рокка.

— Готель «Екседра», номер триста три.

<p>20:00</p>

Температура знизилася на кілька градусів, і з’явився легенький серпанок, забарвлений у помаранчеві тони від світла ліхтарів. Здавалося, немовби десь пожежа. Сандра думала, що кожної миті може побачити полум’я.

На майдані з обеліском і слоном віряни спинялися, щоб поговорити після закінчення меси. Сандра протиснулася між ними й зайшла до базиліки Санта-Марія-Сопра-Мінерва. Цього разу храм стояв не порожній. У ньому були туристи й віряни. Їх присутність заспокоїла Сандру. Вона попрямувала до каплиці Святого Раймондо з Пеньяфорта. Жінка хотіла зрозуміти.

Діставшись скромного вівтаря, знов опинилася перед іконою святого. Праворуч від нього — фреска «Христос-Суддя між двома ангелами», огорнута димом від фігурок із воску та свічок. Хто знає, навіщо вони згорають і за які гріхи. Сандра вже розуміла сенс символів, що її оточували. Це було місце, де вимірюють справедливість.

«Трибунал совісті», — подумала вона.

Проти інших каплиць у базиліці ця була скромна й сира. Фрески зображали суд: суддею був Христос, обабіч нього стояли ангели, а святий Раймондо — пенітенціарій — представляв йому справу.

Сандра всміхнулася сама до себе. Знайшла підтвердження, що опинилася тут не випадково. Не була експертом з балістики, але тепер могла спокійно проаналізувати вчорашню стрілянину. Луна пострілів відбивалася в цілому храмі, що не дало їй змоги визначити, де стояв стрілець. Але після пригоди в тунелі під квартирою Лари сумнівалась, чи справді хтось хотів її вбити. У тунелі він мав досконалу нагоду, але не скористався з неї. Щось їй підказувало: це та сама особа.

Хтось, хто заманив її до базиліки, хотів перевірити, що вона знає. Давід дещо дізнався, мав інформацію, яку хтось за будь-яку ціну хотів знати. Хтось, хто спочатку налякав, а потім хвалився, що знає її чоловіка. Використав як приманку, щоб дістатися пенітенціарія. Тому опинився в тунелі. Сандра озирнулася через плече й побачила його в оточенні гурту вірян.

Шалбер до неї придивлявся. Не мав приводу ховатися.

Вона поклала руку на кобуру, яка була під блузою, щоб дати йому зрозуміти: тільки-но він зробить якийсь необережний рух, вона вистрілить. Шалбер розвів руки й підійшов до неї вільним кроком, даючи зрозуміти, що не має ворожих намірів.

— Чого ти хочеш? — спитала Сандра.

— Я припускаю, що ти вже все розумієш.

— Чого ти хочеш? — повторила вона трохи голосніше.

Шалбер поглянув на Христа-Суддю.

— Пояснити.

— Це ти в мене стріляв.

— Я засунув тобі під двері листівку зі святим і заманив тебе сюди, бо хотів добути фотографії Давіда. Але коли ти набрала номер мого мобільного, зрозумів, що мушу діяти, бо інакше все втрачу. Я імпровізував.

— Що дізнався мій чоловік про це місце?

— Нічого.

— Отже, ти вдавав, що рятуєш мені життя, ти зловживав моєю довірою й розказував казки про дружбу з моїм чоловіком. — Хотіла додати ще: ти затягнув мене до ліжка й дав мені зрозуміти, що відчуваєш до мене щось. Але передумала. — І все для того, щоб здобути фото священика зі шрамом на скроні?

— Я вдавав, що це правда, так само як і ти. Я здогадався, що ти мене обманюєш, що ти не показала мені всіх фото. А для мене брехуни не мають жодного шансу, я говорив тобі це, пам’ятаєш? Ти уклала із цим священиком якусь угоду, так? Маєш надію, що це допоможе тобі знайти вбивцю Давіда.

Сандра була розлючена.

— Тому ти за мною стежив. Хотів дізнатися, чи я знову з ним зустрінуся.

— Я стежив за тобою також тому, щоб захищати тебе.

— Замовкни, — кинула різко Сандра; обличчя її виявляло огиду та відразу. — Я не хочу слухати цю брехню.

— Але ти мусиш знати, що твого чоловіка вбив пенітенціарій.

Інформація вразила жінку, але вона намагалася цього не показати.

— Тепер тобі вигідно так говорити. Думаєш, я тобі повірю?

— Ти не замислювалася, чому певної миті Ватикан вирішив ліквідувати орден пенітенціаріїв? Що такого сталося, що Папа Римський зважився на це рішення? Щось, про що ніколи не сповіщали. Побічний ефект їхньої діяльності.

Сандра мовчала. Мала надію, що Шалбер говоритиме ще.

Перейти на страницу:

Похожие книги