Однак могила під нішею була порожня. Лише через багато років після відкриття хтось пригадав, що в одній комірчині склали всі знахідки, на які наткнулися випадково під час земляних робіт неподалік від того місця.
Їх поскладали у звичайну коробку з-під черевиків.
Усередині коробки виявилися людські кістки та кістки тварин, рештки тканини, земля, шматочки червоного тиньку й середньовічні монети.
Експерти визначили, що кістки належали чоловікові шістдесяти — шістдесяти одного року, доволі високому й кремезному. Шматочки тканини були колись пурпурним драпом, прошитим золотими нитками. Тинька обвалилася зі стіни з нішею, а земля, за аналізом, була така сама, як і та, що в місці поховання. А от середньовічні монети, напевно, нанесли туди пацюки, чиї рештки знайшли разом з кістками померлого.
— Усе це дуже нагадує сюжет для чудового трилера, — мовив Клементе, розповівши йому всю історію. — Насправді ж ми так ніколи й не дізнаємося напевне, чи був той чоловік апостолом Петром. То міг бути якийсь інший Петро, можливо, якийсь розпусник чи злодій. — Він озирнувся довкола. — Однак тепер щороку тисячі людей стають навколішки перед його могилою і моляться. Моляться йому.
Маркус знав, що в розповіді приятеля приховано якийсь практичний зміст.
— Та головне питання полягає в іншому: що таке «людина»? Не маючи можливості знати, що в душі кожного з нас, ми судимо інших за їхніми вчинками. Добро і зло — це наші засоби оцінювання. Та чи цього достатньо? — Тут Клементе несподівано посерйознішав. — Настав час тобі познайомитися з найбільшим кримінальним архівом в історії.
Католицтво — релігія, що передбачає таїнство сповідання: люди каються священникові у своїх гріхах, щоб отримати навзамін від нього прощення. Однак інколи вина буває така велика, що надати відпущення стає неможливо. Тоді йшлося про так звані «смертні гріхи», тобто ті, що мають під собою проступки «серйозного штибу» і вчинені «свідомо й добровільно».
Найгіршим вважали вбивство, однак до них зараховували також зраду Церкви та віри.
У таких випадках священник мусив записати текст сповіді й передавав його вищепоставленим органам: колегії вищих прелатів, які в Римі були покликані розглядати такі питання.
Трибунал душ.
Його заснували у ХІІ столітті під назвою Апостольська пенітенціарія. Оголосили про нього з приводу надзвичайного напливу прочан до Вічного міста. Багато з них явилися, щоб отримати прощення своїх провин.
