121 Dead End Kids — група молодих акторів у Нью-Йорку, які зіграли у Бродвейській виставі «Тупик». Одягалися в робітничий одяг Америки 30-х років.
122 Pork pie hat — чоловічий капелюх, що отримав назву через схожість за формою з традиційним пирогом зі свининою (pork pie). Набув популярності в 1920—1940 роках. Серед відомих фанатів — актор Бастер Кітон, учений Роберт Оппенгаймер.
123 Bay City Rollers, The Osmonds — популярні в 1970-х роках серед підлітків попрок-гурти.
124 Kodachrome — торгова марка кольорової плівки для фотографій компанії Kodak, що з’явилася на ринку в 1935 році. Одна з перших успішних кольорових плівок, яка набула широкого використання, зокрема для знімків у друкованих виданнях.
125 Hottentot — термін, що пішов із нідерландської мови й спершу позначав усіх темношкірих людей, а згодом — лише представників етнічних груп койсан і койкоїн. Проте загалом він вважався зневажливим, синонімом до слів «варвар» або «канібал».
126 Florsheim Shoes — американська компанія якісного взуття.
127 Слова з пісні маловідомого походження, яку Джеймс Джойс згадує в романі «Портрет митця замолоду», коли головний персонаж уявляє собі власний похорон і згадує пісеньку, яку йому співала служниця. Частково використано переклад Мар’яни Прокопович.
128 Daughters of the American Revolution — громадська організація жінок, які прямо походять від учасників боротьби США за незалежність.
129 Soldier of Fortune — американський журнал на військову тематику, зокрема дії найманців. Заснований Робертом Брауном, ветераном війни у В’єтнамі.
130 Beaten biscuit — традиційна їжа півдня США. Назва пішла від того, що тісто перед випіканням потрібно сильно відбити. У формі канапе подаються з шинкою.
131 Hot toddy — напій, також відомий на півдні США як «південний сироп від кашлю». Готують із віскі, гарячої води й меду або цукру.
Розділ 7. Вежа
Час зламався. Гаррієт втратила свій спосіб його вимірювати. Раніше Іда була планетою, чий цикл визначав години, чий прозорий надійний курс (прання щопонеділка і лагодження щовівторка, канапки влітку і суп узимку) правив усіма аспектами життя Гаррієт. Послідовно розгорталися тижні, кожен день — низка систематичних плетениць. Щочетверга вранці Іда ставила дошку біля раковини й прасувала, розпускаючи пару з-під монолітного залізка; щочетверга по обіді, і взимку, і влітку, вона витрушувала килимки, тріпала їх і вивішувала на вулиці, тож червоний турецький килим на поруччях веранди слугував прапором, що завжди повідомляв: четвер. Ті нескінченні літні четверги, прохолодні четверги в жовтні й далекі четверги давно минулого першого класу, коли Гаррієт засинала під електроковдрами, у гарячці від тонзиліту: гахкання тріпачки й шипіння-булькотіння пари від праски, які своїми живими звуками свідчили про теперішнє, а також ланками ланцюга звивалися крізь усе життя Гаррієт, доки не розчинялися десь в абстрактній темряві немовлячого віку. Дні закінчувались о п’ятій, коли Іда на задній веранді змінювала фартухи; дні починалися зі скрипом вхідних дверей та Ідиного поступу в коридорі. З віддалених кімнат мирно випливав гул порохотяга; з верхнього поверху й униз — заколисливе рипіння гумових підошов Ідиних капців, а іноді її високе сухе відьомське гоготання. Так проминали дні. Двері відчинялися, двері зачинялися, тіні меншали й знову росли. Ідин швидкий погляд, коли Гаррієт босоніж пробігала повз відчинені двері, був різким утішним благословенням: любов усупереч любові. Іда! Її улюблені перекуси (льодяники-палички, меляса на холодному кукурудзяному хлібі), її «програми». Жарти й прочуханки, кучугуристі ложки цукру, що снігом опадали на дно склянки крижаного чаю. Дивні сумні пісні з минувшини, що линули з кухні («чи не сумуєш за матір’ю часами, часами?») і пташиний щебет на задньому подвір’ї, де на шворці лопотіли білі сорочки; посвисти й трелі — фіть-фіть, фіть-фіть, милий дзенькіт полірованого срібла, що побрязкувало в мийниці, розмаїття й звуки самого життя.
Та все це тепер щезло. Без Іди час розширився й потонув у безкрайній мерехтливій порожнечі. Години і дні, світло і темрява непомітно переростали одне в одне; тепер зникла різниця між ланчем і сніданком, вихідними й буднями, світанком і заходом сонця, і то було наче життя в печері, залитій штучним світлом.
