Актори зняли густий макіяж і костюми: залу заполонило людське море, яке шумувало розмаїттям барв. У світі Кая чоловіки носили піджаки й краватки, щоб мати солідніший вигляд, і навіть деякі жінки вдягали сірі й темно-сині костюми, адже хотіли здаватися схожими на чоловіків. Але тут усе було інакше. В акторському середовищі полюбляли модне і якнайстрокатіше вбрання.
Кай побачив Тін у кутку зали. Чарівна, у чорних джинсах і сірій кофтинці, вона саме кокетувала з продюсером. Кай наказав собі не ревнувати. Така поведінка була частиною її роботи, до того ж половина чоловіків, з якими вона фліртувала, однаково геї.
Кай узяв пляшку пива «Яньдзін». Помітив, що техніки й актори масовки хлебчуть випивку як не в себе, а ось провідні виконавці поміркованіші. Напарник Тін, Вень Дзінь, який грав імператора, вів серйозну розмову з директором студії, набиваючи собі ціну. Високий красень, Дзінь мав владну манеру спілкування, тоді як директор дещо запобігав перед ним. Актор говорив так, ніби й у реальному житті був тим самим імператором, якого зображав на екрані. Інші поводилися більш невимушено — розмовляли й сміялися, однак усі актори загравали з продюсерами й режисерами, які могли дати їм роль. Як і всі вечірки, для більшості присутніх ця також була роботою.
Нарешті помітивши Кая, Тін підійшла до нього і пристрасно поцілувала в губи — либонь, хотіла показати, що це її коханий чоловік. Кая це неабияк потішило.
Утім, він бачив, що за веселою усмішкою ховається інша емоція, а знаючи дружину дуже добре, розумів: її щось непокоїть.
— Що трапилося? — запитав.
Вбраний у чорний костюм директор студії став на стілець виголосити промову, і всі затихли. Тін прошепотіла:
— Розкажу за хвилинку.
— Вітаю, найталановитіші люди, з якими мені доводилося працювати! — почав директор, і присутні радісно загули. — Ми зняли сто епізодів «Кохання в палаці», і серіал стає тільки кращим!
Кай знав, що такі перебільшення — звичне явище в шоубізнесі. Напевно, схожі промови виголошували й у Голлівуді, хоч у Лос-Анджелесі він не бував.
— Хочу поділитися з вами чудовою новиною, — провадив далі директор. — Ми продали серіал «Нетфліксу»!
Це була справді чудова новина, і зала вибухнула оплесками.
У всьому світі жило п’ятдесят мільйонів китайців, і багато з них полюбляли фільми, зняті на батьківщині. Найкращі китайські серіали показували в оригіналі із субтитрами місцевими мовами, і вони приносили продюсерам чималий прибуток. Працювало це й у зворотному напрямку. Деякі іноземні серіали йшли на китайському телебаченні, щоб люди вивчали англійську. Однак найчастіше китайські студії безсоромно перезнімали власні версії хітових американських шоу, не сплачуючи виробникам оригіналу за авторські права. У Голлівуді страшенно на це нарікали. Каєві, як і більшості китайців, з того було просто смішно. Сотні років Захід нещадно експлуатував Китай, тому тамтешні звинувачення в піратстві викликали лише посмішку.
Щойно директор спустився, Тін тихо заговорила до Кая.
— Я розмовляла з одним зі сценаристів, — почала вона.
— І в чому річ?
— Моя героїня занедужає.
— На що?
— На невідому, але дуже серйозну хворобу.
Кай не одразу побачив проблему.
— Велика драма. Твої вороги зловтішатимуться, друзі ридатимуть, а коханці не відходитимуть від ложа. Це додасть трагічності твоїй героїні.
— Ти вже багато знаєш про сценарне мистецтво, але нічого не тямиш у політиці студії, — з легеньким роздратуванням сказала вона. — Так роблять, коли персонажа планують вивести із серіалу.
— Тобто ти вважаєш, що твоя героїня помре?
— Питала в сценариста, але він ухилився від прямої відповіді.
Каєві закралася егоїстична думка. Якщо Тін піде із серіалу, то зможе взяти паузу й народити дитину. Але він миттю прогнав такі фантазії. Вона обожнювала життя головної зірки, і він зробить усе можливе, щоб кохана зберегла роботу, а якщо й покине зніматися — то лише за власним бажанням. Сказав:
— Але ж ти номер один у серіалі.
— Так. Коли місяць тому звели наклеп, ніби я критикувала партію, мені здавалося, це зробив Вень Дзінь через заздрощі. Проте викинути мене із серіалу — на таке він не здатен. Щось відбувається, але я не розумію що.
— Здається, я знаю, — відповів Кай. — Найпевніше, з тобою це ніяк не пов’язано. Це робиться, щоб нашкодити мені. Недруги хочуть знищити мене через тебе.
— Які недруги?
— Звичайні: мій керівник Фу Чую, генерал Хван, із яким ми сьогодні не могли порозумітися, та й усі дідугани в страшних костюмах і з дурними зачісками. Я переговорю з Ван Бовенем.
Кай був знайомий із Ваном, партійним чиновником, приставленим до студії. Огледівшись, помітив його лисину в покоях головної дружини імператора.
— Побачимо, що можна вдіяти, — промовив він.
Тін стиснула йому лікоть.
— Дякую.
Кай посунув крізь натовп. У світі Тін усі конфлікти несправжні, міркував він. Насправді помре не вона, а лише її героїня. Можливо, саме це й подобалося йому найбільше в шоубізнесі. А ось у світі політики дискусії щодо «Ву Чонґ Фунґа» стосувалися життів реальних людей.