Але вголос, тим самим солодким, з придихом, голосом фальшивої Марічки, я відповідаю:
— У таких речах не жартують, кицю. Це мій шлях... шлях до абсолютного розширення.
— Я... я хочу перевірити.
Слово "перевірити" зависло в повітрі, як сокира над головою приреченого. Перевірити ЩО, блядь?! Мої знання з квантової фізики чи правдивість моїх анальних байок?! Я думаю, відповідь очевидна. Мої яйники стиснулись до розміру родзинок від жаху. Вона хоче полізти мені в дупу. Сліпа дівчинка в темряві безкінечного коридору хоче полізти мені, бідній доставщиці піци, в дупу, бо я напизділа їй про свій досвід анального альпінізму! ЦЕ. БЛЯДЬ. ФІНІШ. Я в пастці. У пастці власної брехні, яку я зліпила на ходу, щоб її не розчаровувати. Геніально, Роксолано. Просто, бляха, геніально.
Мовчати — означає спалитися. Відмовити — означає розбити їй серце і теж спалитися. Вихід один. Віддати свою цнотливу (ну, майже) сраку на поталу допитливій дослідниці.
— Тільки... будь обережною, — видавлюю я. — Там зараз... підвищена космічна активність. Може вдарити струмом. Від задоволення.
Я чую тихий, щасливий видих. Я — жалюгідна, брехлива курва, але я зробила цю дівчинку щасливою. Хоч і ціною власної дупи. Я незграбно опускаюсь навкарачки, відчуваючи, як дурні паєтки на сукні дряпають мої коліна. Припіднімаю сраку так, наче виставляю на ярмарку найкращого гарбуза. Господи, я виглядаю, як пес, що какає. Добре, що вона не бачить. Добре, що ніхто не бачить. Тільки я знаю, яке я посміховисько.
І тут я чую цей звук. "ПЛЮХ". Мокрий, соковитий звук, від якого мої нутрощі перевертаються. ЦЕ. ВОНА. ЩО. ПЛЮНУЛА. НА. РУКУ?!?!? ЗАМІСТЬ ЛЮБРИКАНТУ?!? А-А-А-А-А-А!!!! СВЯТА ДЖАВЕЛІНО, ЦЕ НЕВЖЕ XXI СТОЛІТТЯ?!?!? ЯКИЙ АНАЛЬНИЙ ФІСТИНГ, ЯКА РОМАНТИКА?!?!? ЦЕ СУВОРИЙ, СІЛЬСЬКИЙ БДСМ!!!!!!!
Холодна, ледь волога від слини долоня лягає мені на поперек, і я здригаюсь, як від удару батогом. "ЯКЩО В НІГТЯХ БРУД, Я ЇЇ ВБ'Ю!!!!!" — проноситься в голові. Пальці повільно повзуть вниз, вивчаючи кожен хребець... спускаючись все нижче... до самої брами пекла. Ось її палець зупиняється, ледь торкаючись самого центру мого всесвіту.
— Готова... відкрити портал? — шепоче вона, і я відчуваю її гарячий подих на своїй шкірі.
"НІ!!!! НІ, БЛЯДЬ, НЕ ГОТОВА, ЗАБЕРИ СВОЇ РУКИ, ВІДЬМО СЛІПА, Я ХОЧУ ДОДОМУ ДО МАМИ!!!!"
— Завжди... готова... — стогну я.
І палець входить. Не те щоб туди ніколи нічого не входило, але це... це так... буденно і так страшно!!! Гострий ніготь дряпає ніжну шкіру зсередини!!! БІЛЬ!!!! РІЗКИЙ, ЯК СЕРПОМ ПО ЯЙЦЯХ!!!! Я хочу закричати на повний голос: "АЙ, БЛЯДЬ, ТИ ЩО, СУКА, РОБИШ?!?!? ПОСТРИЖИ НІГТІ, ІДІОТКО!!!!!!", але замість цього з мого рота виривається довгий, тремтячий стогін, який мав би символізувати початок екстатичного трансу.
— О-о-о-о-охххххх... — стогну я, вчепившись пальцями в підлогу. — Так... т-ти відчуваєш... енергію...?
До першого пальця додається другий. ВІН ЙОГО ТУДИ ЗАПИХАЄ СИЛОЮ!!!!!! В мене зараз очі з орбіт вилізуть і покотяться по цьому безкінечному коридору!!! БОЛЯЧЕ!!!! БОЛЯЧЕ, ЯК СУЦІ!!!!!!! Мені здається, мене зараз розірве на шматки, на тисячу маленьких роксолан!!!!
— Так... о-о-о... відчуваю... воно таке... пружне, — констатує вона з цікавістю науковця. — А ти казала — курка-гриль... Я б не ризикнула...
"А Я, БЛЯДЬ, НЕ РИЗИКУВАЛА!!!!! Я НАПИЗДІЛА!!!!!!" — кричить моя душа, а тіло вигинається і здригається, імітуючи пік насолоди.
— Воно... воно стискається... після кожної цеглини... а-а-а-а-а... глибше... прошуууу... глибше...
Я САМА В ШОЦІ ВІД ТОГО, ЩО Я ВЕРЗУ!!! ПРОШУ ГЛИБШЕ?!? Я ХОЧУ, ЩОБ ВОНА ЗАБРАЛА СВОЇ КЛЯТІ ПАЛЬЦІ Й ПІШЛА СОБІ НАХУЙ У СВІЙ БЕЗКІНЕЧНИЙ ХОЛОДИЛЬНИК ЗА СВОЇМ ВИНОМ І НІКОЛИ, БЛЯДЬ, НІКОЛИ НЕ ТОРКАЛАСЯ МОЄЇ СТРАЖДЕННОЇ ДУПИ!!!!
Третій палець. ЦЕ ВСЕ. ЦЕ КІНЕЦЬ. Це межа. Це розрив анального отвору і прямий квиток в хірургію. Я відчуваю, як сльози котяться по моїх щоках, але в темряві цього ніхто не бачить. Мій стогін перетворюється на високий, тонкий, майже справжній крик насолоди, змішаний з неприхованим болем і відчаєм. Я — геніальна, курва, актриса! Оскар мені в сраку, блядь!!!!!
Третій палець. Кінець. Це фінальна зупинка на маршруті "Моя грьобана гідність". Я, звісно, дівчинка з досвідом, що вже казати. Ті лисячі хвости, що мені доводилось пхати в сраку заради заробітку, ті силіконові пробки, які анімешні виродки вимагали для "повного занурення в образ", — я думала, я знаю, що таке дискомфорт. ЯКА Ж Я, БЛЯХА-МУХА, БУЛА НАЇВНА ДІВЧИНКА З ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ!!!!!!
Одна справа – гладенький, спеціально спроєктований конус, щедро змащений дешевим, але все ж таки любрикантом. Він заходить, як по маслу, делікатно, як прохач у кабінет до начальника ЖЕКу. І зовсім інша, КУРВА, справа – це три чи чотири пальці, зліплені в тупий, твердий кулак, змочені холодною, швидковисихаючою слиною! ЦЕ ВАРВАРСТВО!!!! Це наче намагатися забити цвях мікроскопом!!! Я відчуваю кожен, блядь, міліметр її шкіри, кожну нерівність, кожен ніготь, що треться об мої багатостраждальні нутрощі!!!! Це звук, як пінопластом по склу, тільки всередині мене!!!!!