Вона глянула в люстерко заднього огляду, закусивши все ще пухлу губу. Поки що не видно наближення фар. Але чи може вона так упевнено про це судити в об’єднаному світлі місяця й цього чортячого ліхтаря?
— Він має таймер, — промовив Том, — але на твоєму місці я зробив би вже щось, поки він горить, Тесс. Бо якщо ти зрушиш машину після того, як цей ліхтар погасне, ти тільки ввімкнеш його знову.
Вона перемкнула «Експідішен» у повнопривідний режим, і вже почала об’їжджати тягач, але тут же й стала. З цього боку все поросло високою травою. У безжальному світлі ліхтаря він обов’язково помітить у траві колії, котрі залишаться після неї. Якщо цей чортів ліхтар зараз і погасне, то знову ввімкнеться, коли він під’їде, і тоді він усе побачить.
У будинку не переставав валувати собака:
— Їдь прямо через галявину і стань поза трейлером, — підказав Том.
— Та сліди ж! Залишаться сдіди!
— Ти мусиш десь заховатися, — знову озвався Том. Балакав він вибачливо, проте твердо. — На цьому боці трава принаймні скошена. А більшість людей взагалі доволі неуважні, тобі ж це відомо. Дорін Маркіз весь час це повторює.
— Цей Стжельке, він тобі не якась там леді з В’язального товариства, він просто блядьський псих.
Проте, оскільки іншого вибору дійсно не було — взагалі ніякого вибору з тої миті, як вона опинилась тут, — Тесс виїхала на галявину, а потім і далі, до довгого сріблястого трейлера, крізь сяйво, яке, задавалося, не поступається яскравістю полуденному літньому сонцю. Вона кермувала, трішки підваживши гузно над сидінням, немов таким магічним чином могла зробити менш видимими сліди після проїзду «Експідішена».
— Навіть якщо ліхтар іще горітиме, коли він сюди наближатиметься, ніяких підозр у нього може й не з’явиться, — сказав Том. — Можу закластися, що олені його активують час від часу. Можливо, він навіть і поставив таке світло саме для того, аби відлякувати їх від свого городу.
В цьому був сенс (і голос в Тома звучав знову як та, її спеціальна Том-говірка), але великого заспокоєння їй це не подарувало.
Що б воно там не гавкало, але чути, що воно психує, аж всирається.
Ґрунт поза сріблястим трейлером лежав голий і вибоїстий — поза всякими сумнівами, інші ваговози теж паркувалися тут час від часу, — зате достатньо твердий. Тесс загнала «Експідішен» якомога глибше в тінь трейлера і врешті вимкнула двигун. Уся мокра від поту, вона пашіла буйним ароматом, якого не в змозі був би подолати жодний дезодорант.
Тесс вилізла з машини і, одночасно з тим, як вона затріснула дверцята, погас ліхтар. Коротку марновірну мить Тесс була впевнена, що саме вона його й вимкнула. Та потім зрозуміла, що це таймер спрацював на тому блядьському лячному ліхтарі. Вона нахилилася над теплим капотом «Експідішена», роблячи глибокі вдихи й випускаючи повітря, немов спортсменка на останній чверті милі марафонської дистанції. Було б корисно знати, скільки часу він горить, але це те питання, відповіді на яке вона не мала. Занадто вона була налякана. Здавалося, минули цілі години.
Опанувавши себе знову, вона зробила ревізію, змушуючи себе рухатися повільно, методично. Револьвер і кухонна рукавиця. Обоє наявні на своїх місцях. Вона не вважала, що рукавиця заглушить наступний постріл, з діркою в ній ніяк; їй доведеться покладатись на віддалене розташування цього будиночка на пагорбі. То добре, що ніж вона залишила в череві у Рамони; якщо б їй не залишилося нічого іншого, як тільки спробувати порішити Великого Водія різницьким ножем, вона мала б серйозний клопіт.
— Замовкни, — прошепотіла вона. — Том чи Фрітці, чи хто ти там є, просто замовкни.
Докірливий голос затих, а коли це сталося, Тесс усвідомила, що в реальному світі теж запанувала тиша. Пес припинив своє оскаженіле гавкання, коли вимкнувся ліхтар. Тепер єдиним звуком залишився вітер, а єдиним світлом місяць.
