Пропала злодійка полностью

-- Перепрошувати банк – пуста справа, магу, -- сказав він, легенько всміхнувшись. – Перепросини в гросбух не запишеш. Але я вдячний за твої слова. Гарного тобі дня.

#

Кухар з Кіля був нікудишній.

Він приготував, як він сам казав, суфле з в‘юна в соусі з хмарівок, але що виглядало, як кільця хрящів напівзанурених в сіре, холодне пюре. Він сплутав перець-овоч з перцем-приправою. Принаймні хліб, куплений ним у пекарні, був смачним, хоча й страшно дорогим, адже коштував майже так само, як вино. Повстанці контролювали пристань, але радник Штайнер і радник Вен контролювали дороги в сільську місцевість Белларії, звідки постачали фактично всю сільськогосподарську продукцію і свіже м‘ясо. Імпортне вино було дешевим як борщ. Ціна буханки чорного хліба була спустошливою.

Сірий Зуб, Кіль і я їли фактично мовчки. Я виявив, що Сірому Зубу подобалося розмовляти так, як мені подобалося мати одне око. Він підносив ложку з їжею до рота, механічно жував і ковтав так розмірено, що можна було виміряти час. Чарівні татуювання, що вкривали його скальп, звивалися і намагалися піднятися над його плоттю, немов хотіли втекти.

Кіль міг розмовляти всю ніч, але мовчав, бо сидів за столом з двома магами. Щодо мене, то мене виховали не розмовляти під час їжі. До того ж мені потрібно було максимально зосередитися і докінчити страву, не зрадивши, яка для мене мука жувати і ковтати.

Мок М‘єн ще не з‘явився.

Я й гадки не мав, звідки Кіль дістав стіл. Чи крісла. Чи посуд, чи столові прилади. Я не бачив нічого схожого, коли ми з Амрою вперше зайшли в Цитадель, а весь наступний тиждень моя увага була зайнята тільки одним, спробами знайти Амру. Ну, цим і моїм оком. Я б з задоволенням знехтував і ним, якби болем, особливо на початку, було можливо знехтувати.

Я доїв останній шматок, зітхнув, як я сподівався з задоволеним виглядом, і відсунув від себе порожню олов‘яну тарілку.

-- Дуже дякую, Кілю. Це було… -- я шукав опис, який би не був відвертою брехнею.

-- Жахливо, -- допоміг Сірий Зуб.

-- …поживно, -- нарешті витиснув я з себе.

-- Я сотні разів бачив, як моя мамка готувала його, -- пробурмотів хлопець. – Не знаю, що пішло не так.

-- Кулінарія таке ж мистецтво, як і Мистецтво, -- сказав я. – Може потрібно найняти професіонала.

Я оглянув фактично порожній перший поверх.

-- Може когось, щоб прибирав. Знаєш когось?

-- Щоб вони кожен день лазили до Цитаделі, через барикади? Скільки ти платиш?

-- Стільки, скільки ти вважаєш справедливим, Кілю. Може хай прислуга живе тут, я залишаю це на твій розсуд. І на ринок вони можуть ходити.

Він кивнув.

-- Завтра знайду когось.

Він встав, щоб зібрати посуд.

-- Ні, залиш. Нам трьом потрібно поговорити.

На це Сірий Зуб підняв брову, але промовчав.

Я наповнив всім стакани і сів.

-- Перш за все, я хочу подякувати вам обом за все, що ви зробили за минулий тиждень, і за допомогу та дружбу, які ви виявили Амрі до цього.

Кіль засоромлено втупився собі в коліна, Сірий Зуб колихав своє вино у стакані.

-- Не дивлячись на всі мої зусилля, мені не вдалося знайти місцеперебування Амри. Думаю, в рамках розумного ми зробили все, що можна.

-- Це означає, що ти припиняєш пошуки? – запитав Сірий Зуб м‘яким голосом.

-- Ні. Це означає, що я готуюся вийти за рамки розумного, щоб знайти її.

-- А саме?

-- Ну, частково це залежить від того, що ти можеш сказати мені про зв‘язок Філософів з Восьмикратною і її Клинками.

Він поклав стакан.

-- Я не можу сказати тобі нічого, Хольгрене.

-- Не можеш чи не хочеш?

Він уникнув мого запитання, поставивши власне.

-- Яка тобі користь від таких знань? Як вони допоможуть тобі знайти Пані Тетіс?

-- В ту паскудну справу пов‘язану з Клинком, що Ненависть Шепоче був замішаний Архат. Тут в Белларіусі, Амра зустріла Ніж, що Розсікає Ніч… і тебе Магістре Сірий Зуб, ще одного Архата, ще одного Філософа. За роки проведені з Амрою Тетіс я навчився одного: коли йдеться про неї, то немає ніякого випадкового збігу обставин, тільки причини і наслідки.

-- В тому, що Філософи пов‘язані з Клинками Восьмикратної, в мене немає жодних сумнівів. В тому, що Амра пов‘язана з Клинками, також. Таким чином, ви, Філософи, в тій чи іншій формі, пов‘язані з Амрою, навіть якщо тільки опосередковано. Я хочу знати, що це за зв‘язок, Фаллоне.

-- Навіщо?

-- Бо все пов‘язане з нею може виявитися чимось, що я зможу використати, щоб повернути її, або привести мене до неї, де б вона не була.

-- Хольгрене, мені справді прикро. Цей зв‘язок не дає такої надії.

-- Скажи мені, і я сам буду судити.

Певний час він збирався з думками.

-- Гаразд, -- обізвався він нарешті. – Катаклізм спричинила фракція Філософів-відступників, гадаю, це ти знаєш.

-- Знаю.

-- Ця фракція скористалася одним з Клинків Восьмикратної, щоб… зробити те, що вони зробили. З того часу решта з нас присвятила себе пошукам цих Клинків, щоб зібрати і зберігати їх якомога далі від всіх, хто захоче скористатися ними, щоб більше ніколи не трапилося нічого схожого на Катаклізм.

-- Шляхетно, -- сказав я. – Але, пробач, що я так кажу, судячи з того, в якому стані Белларіус, не надто ефективно.