Сандалії рибалки полностью

— Він має на увазі шлюб, моя дитино, — м'яко сказала герцогиня Марія-Ріна. — Було б вкрай небажаним для вас і для Коррадо, якби ви поспіхом уклали союз, щойно буде винесено рішення про недійсність попереднього шлюбу.

— Так, це я розумію.

— Що підводить нас до наступного питання, — з вишуканою обережністю сказав Перозі. — Ваші нинішні стосунки з американським кореспондентом. Його звати, як я вважаю, Джордж Фабер.

К'яра почервоніла і раптом розлютилася.

— Це моя справа. Це нікого більше не стосується.

— Навпаки, моя люба юна сеньйора. Я сподіваюся переконати вас, що це справа кожного з нас. Наприклад, мирова угода не буде виплачена, якщо ви вийдете заміж за Фабера — або, власне, якщо ви вийдете заміж за когось протягом шести місяців.

— Тоді я не хочу цієї мирової угоди.

— Я б з цим так не поспішала, моя дитино. Це багато грошей. Крім того… — Вона простягнула свою худу клішню і схопила руку К'яри. — Крім того, ти не хочеш зробити ще одну помилку. Тобі вже достатньо боляче. Мені б не хотілося знову бачити, щоб тобі було боляче. Не поспішай, дитино. Насолоджуйся. Ти ще молода. Світ повний привабливих чоловіків. Поживи весело. Не зв'язуй себе, перш ніж тричі переглянеш, що пропонується на шлюбному ринку. Є ще дещо… Навіть якщо ти все ж бажаєш вступити у шлюб з Фабером, є певні труднощі.

— Якого роду труднощі?

Тепер вона була налякана, і вони прочитали страх у її очах. Перозі хитро скористався перевагою.

— Ви обоє католики, тому, природно, я припускаю, що ви захочете одружитися в Церкві.

— Звичайно, але…

— У такому випадку ви обоє одразу ж вступаєте в конфлікт з канонічним правом. Ви, якщо можна так сказати, жили в гріху. Це делікатне питання, чи буде це з точки зору канонічного права "публічним і відміченим співжиттям". Я вважаю, що так і є. У цьому випадку застосовується принцип: винній особі не повинно бути дозволено насолоджуватися плодами провини. У канонічному праві це називається crimen, і це є недійсною перешкодою для шлюбу. Необхідно було б звернутися до Церкви за відпущенням гріху. Мушу сказати вам, що немає жодної впевненості, що його буде вам надано.

Стара герцогиня додала останнє:

— Ви ж не хочете таких ускладнень, чи не так? Ви заслуговуєте на краще. Одного безладу вистачить на будь-яке життя… Ти ж бачиш це, чи не так, дитина?

К'яра бачила це дуже чітко. Вона бачила, що її тримають в пастці та облозі, і що вони не відпустять її без боротьби. Вона бачила ще щось. Щось, що одночасно соромило і хвилювало її. Вона хотіла саме так. Вона хотіла позбутися прихильності, яка вже втратила для неї свіжість. Вона хотіла бути вільною, триматися за руки та грати в любовні ігри з молодим П'єтро Антонеллі, поки світив місяць, а мандоліни грали ніжну музику в гондолі на Гранд-каналі.

Наступного дня після зустрічі з Тео Респігі Джордж Фабер повернувся до Неаполя. Його самооцінка була сильно порушена – людиною з занадто великою честю та людиною з занадто малою. Американець почувався приголомшеним і брудним. Він ледве витримував вигляд себе в дзеркалі для гоління. Образ великого кореспондента все ще був там, але за ним була порожня людина, якій бракувало сміливості навіть сміливо грішити.

Фабер відчайдушно потребував заспокоєння та забуття про кохання. Він намагався зателефонувати К'ярі у Венеції, але щоразу, коли її не було поруч, і вона не відповідала на його дзвінок, його сповнював скислий гнів. Його уява вирувала, коли він уявляв її безтурботною та кокетливою, поки він, заради неї, здійснював цю ніякову та некомфортабельну подорож до порожнечі самого себе.

Йому потрібно було побачити ще одну людину – Алісію де Ногара, авторку з острова Іск'я. Але йому треба було відновити сили, перш ніж зміг зустрітися з нею. Він провів день у Неаполі, шукаючи примірники її книг, і нарешті знайшов тонкий, дорогий томик Таємний острів. Він сидів у саду, намагаючись прочитати його, а потім здався, знеохочений пишномовною прозою та сором'язливими натяками на збочене кохання серед дівчат. Зрештою, він переглянув всю книжку, щоб отримати достатньо інформації для розмови, а потім віддав його якомусь обшарпаному юнакові, який би продав його в ломбард за ціною печива.

Він повернувся до готелю та зателефонував Руфь Левін. Її домашня робітниця сказала йому, що та у відпустці і не повернеться ще кілька днів. Фабер неохоче здався, а потім, похмуро відреагувавши, вирішив розважитися. Якщо К'яра вміла гратися, то й він міг теж. Він вирушив у триденну парубочу подорож на Капрі. Вдень плавав, фліртував увечері час від часу, вдвічі більше, ніж йому було потрібно, і закінчив невдалою ніччю в ліжку з німецькою вдовою. З ще більшою огидою до себе, ніж будь-коли, наступного ранку він зібрав валізу та вирушив на Іск'ю.