Він додає власне взуття до липкої купи на килимі, потім оглядає бейсболку. Ні плямочки. Хоч тут пощастило. Він одягає її й обходить кабінет, ретельно протираючи місця, до яких точно торкався й до яких міг доторкнутися.
Востаннє присідає біля тіла й перевіряє кишені, розуміючи, що знову бруднить руки в крові. Доведеться їх знову мити. Нічого. Отаке[88].
«Це Воннеґут, не Ротстайн», — думає він і сміється. Літературні алюзії завжди дають йому задоволення.
Ключі Енді він знаходить у передній кишені, гаманець приліплено до дупи з того боку, який Морріс не розрубав сокиркою. Знову пощастило. Готівки там небагато, менше за тридцять доларів, але, як кажуть, гріш копи стереже. Морріс ховає гроші разом із ключами, потім знову миє руки й знову витирає руків’я крана.
Перш ніж вийти зі святої святих Енді, він уважно розглядає сокирку. На лезі — грудки запеченої крові й волосся. На гумовій рукоятці — чіткий відбиток його долоні. Імовірно, її слід забрати із собою, кинути в сумку разом із сорочкою і черевиками, але якийсь внутрішній голос — аж занадто глибинний, щоб його можна було висловити, але надзвичайно владний — наказує залишити її, принаймні поки що.
Морріс піднімає сокирку, витирає ручку, аби позбутися відбитків пальців, й обережно кладе її на дорогий письмовий стіл. Як попередження. Або візитну картку.
— Хто скаже, що я не вовк, містере МакФарланде? — запитує він у порожнього кабінету. — Хто таке скаже?
Потім він іде, скориставшись закривавленим рушником, щоб повернути дверну ручку.
6
Опинившись у магазині, Морріс кидає закривавлені речі до однієї з сумок, застібає її, після чого сідає вивчати ноутбук Енді.
Це «Макінтош», набагато кращий за той, що був у тюремній бібліотеці, але за великим рахунком такий самий. Оскільки режим сну на ньому все ще не включився, витрачати час на пошук пароля немає потреби. На екрані багато ділових файлів, плюс додаток «БЕЗПЕКА» на панелі внизу. Треба буде досліджувати його, але пізніше, а поки він відкриває файл, названий «ДЖЕЙМС ГОКІНС», і справді, у ньому саме ті відомості, які йому потрібні: адреса Пітера Сауберса (яку він і так знає) і номер мобільного телефону, отриманий із голосового повідомлення, про яке згадував його давній приятель. Його батька звуть Томас. Мати — Лінда. Сестра — Тіна. Там є навіть фотографія юного містера Сауберса, також відомого як Джеймс Гокінс. Він стоїть із купкою працівників бібліотеки на Гарнер-стрит, яку Морріс добре знає. Під цією інформацією — вона може стати в нагоді, хто зна, хто зна — бібліографія Джона Ротстайна, по якій Морріс тільки ковзає поглядом, він знає роботи Ротстайна напам’ять.
Крім того добра, яке прибрав до рук юний містер Сауберс, зрозуміло. Добра, яке він украв у законного власника.
Поруч із комп’ютером лежить блокнот. Він записує телефон хлопчика й кладе блокнот до кишені. Далі він відкриває додаток «БЕЗПЕКА» і клацає по «КАМЕРИ». З’являється шість екранчиків. На двох Лейсмейкер-лейн у всій своїй споживчій пишноті. Дві камери дивляться на вузьке внутрішнє приміщення магазину. П’ята показує цю стійку й Морріса, що сидить за нею у новій футболці. Шоста показує кабінет Енді й тіло, розпростерте на турецькому килимі. На чорно-білому зображенні плями крові схожі на чорнило.
Морріс клацає по картинці, і та заповнює весь екран. Унизу з’являються кнопки зі стрілочками. Він клацає по подвійній стрілці перемотування, чекає, потім натискає відтворення. Захоплено ще раз переглядає, як сам убиває свого давнього приятеля. Захоплююче. Утім, це домашнє відео ніхто не повинен побачити, і це означає, що ноутбук він бере з собою.
Він відключає різноманітні дроти, у тому числі й той, що йде від блискучої коробки із написом «Системи безпеки «Віджилент»». Камери скидають інформацію безпосередньо в жорсткий диск ноутбука, тому автоматичного запису DVD немає. Можна зрозуміти. Подібна система — занадто дороге задоволення для такого невеликого підприємства, як «Рідкісні видання Ендрю Халлідея». Але один із шнурів, які він відключив, вів до приводу, що записує лазерні диски, так що його давній приятель за бажанням міг робити DVD із записів своїх камер відеоспостереження.
