Стривожено зводжуся з фотеля й виходжу до коридору. Прочинені двері до покоїв Гелен порипують, погойдуючись на протязі. Замок просто виламаний, під ногами хрускотять тріски.
— Хтось удерся досередини! — шепоче Міллісент, тримаючись у мене за спиною.
Скориставшись ціпком, я звільна штовхаю двері, і ми дістаємо змогу зазирнути в кімнату.
Вона порожня. Схоже, давно вже порожня — судячи з того, який усе тут має вигляд. Фіранки запнуті, кімнату освітлюють лише лампи з коридору. Ліжко під балдахіном охайно застелене, на туалетному столику достолиха якихось кремів, пудри й різноманітної косметики.
Переконавшись, що їй нічого не загрожує, Міллісент вибирається в мене з-за спини, подарувавши мене зимним поглядом, який понад усе скидається на силуване вибачення. Відтак обходить ліжко й насилу розсуває важкі фіранки, розганяючи сутінки.
Єдина річ, якої торкнувся грабіжник, — бюро з каштанового дерева. Кришка його відкинута, шухляди висунуті. Між чорнильниць, конвертів і стрічок на бюро стоїть велика лакована скринька з двома заглибленнями у формі револьверів. Самих револьверів не видно, хоча я підозрюю, що саме з одним з них Евелін з’явилася на цвинтарі. Вона ж тоді ще сказала, що револьвер материн.
— Що ж, принаймні ми знаємо, що вони шукали, — каже Міллісент, ляснувши долонею по скриньці. — Хоча це все одно цілковите безглуздя. Якщо комусь потрібна була зброя, можна було податися на конюшню. Там чимало рушниць, ніхто б і не помітив.
Відсунувши скриньку, Міллісент бере зі столу щоденник у тканинній обкладинці й гортає сторінки, раз у раз пробігаючи пальцем по зустрічах, прийомах, передивляючись нотатки й аркушики, вкладені між сторінок. Усе це свідчило б про насичене, але доволі нудне життя, якби ж то чиясь рука не видрала зі щоденника останній аркуш.
— Дивно, що бракує саме сторінки з планами на сьогодні, — каже Міллісент, і роздратування в її голосі змінюється підозрою. — Нащо б це Гелен її видирати?
— Вважаєте, що це вона сама зробила? — питаю я.
— А кому ж іще це було потрібно? — озивається Міллісент. — От кажу вам: Гелен замислила якусь дурню й не хоче, щоб хтось про це довідався. Тепер пробачте, Сесіле, я збираюся піти її шукати. А як знайду, то спробую відмовити. Усе як завше.
Кинувши щоденник на ліжко, вона виходить зі спальні й простує коридором. Я майже не помічаю, як вона йде. Мене набагато більше цікавлять розмазані відбитки пальців на сторінках. Тут побував мій камердинер. Схоже, йому теж кортіло зустрітися з Гелен Гардкасл.
Світ за шибами стискається, темнішає по краях, стає геть чорним усередині. Мисливці з’являються з лісу, дибають моріжком, наче величезні птахи. Мені набридло чекати на повернення Каннінгема у своїй вітальні, тому вирушаю до бібліотеки, щоб перевірити залишену в енциклопедії записку.
І мені одразу ж доводиться пошкодувати про таке рішення.
День вештання особняком полишив мене геть знеможеним; це огрядне тіло наче щомиті важчає. На додачу в будинку шарварок, покоївки збивають подушки, розставляють букети по вазах, маячать перед очима табунцями наляканої мільки. Їхня енергійність змушує почуватися присоромленим, їхня вправність лякає.
Коли я дістаюся вестибюля, там уже зібралися мисливці та струшують вологий одяг. Біля їхніх ніг на підлозі вмить збираються калюжі. Мисливці вимокли до рубця, вони аж сизі від холоду, злива наче вимила з них життя. Цілком очевидно, що друга половина дня для них минула просто паскудно.
Боязко оминаю їх, потупившись і розмірковуючи над тим, чи, бува, не зачаївся серед цих похмурих облич Лакей. Люсі Гарпер сказала, що в нього був роз’юшений ніс, коли він приходив до кухні, і це трохи обнадіює: отже, якась із моїх подоб таки дала йому відсіч? Не кажучи вже про те, що з такою ознакою його куди легше впізнати.
Не вгледівши ні в кого жодної травми, я повертаю собі дещицю впевненості. Мисливці розступаються, даючи мені шлях. Шкандибаю до бібліотеки. Важкі штори там запнені, за камінними ґратками палає полум’я, у повітрі відчутний слабкий запах парфумів. Тлусті свічки в підсвічниках поцяткували темряву мерехтливими вогниками. Вони підсвічують трьох жінок, що влаштувалися у фотелях з розгорнутими книжками на колінах.
