Чудова робота, Френку! Не зміг урятувати бабусю. Не зміг скористатись своєю силою. Не врятував навіть їхню подругу-гарпію. Коли Ванкувер щез за хмарами, Френк затулив обличчя долонями і заплакав.
Аітак накренився ліворуч.
Через гучномовець пролунав голос пілота:
— Senatus Populusque Romanus, друзі. Ласкаво прошу на борт. Наступна зупинка: Анкоридж, Аляска.
Літаки або людожери? Які можуть бути сумніви?
Персі охоче проїхав би на «кадилаці» бабусі Чжан аж до самої Аляски. Втеча від огрів з їхніми гарматними ядрами подобалася йому значно більше, ніж подорож у розкішному «Гольфстрімі»[47].
Літав Персі не вперше. Подробиці минулих разів були розпливчастими, але він пам'ятав пегаса на їм я Пірат. І те, що був на літаку — один чи два рази. Але синові Нептуна (чи Посейдона, яка різниця!) не місце в небі. Щоразу, коли літак потрапляв у зону турбулентності, серце Персі калатало, і він відчував, як насміхається з нього Юпітер.
Він намагався опанувати себе, поки друзі розмовляли. Хейзел запевняла Френка, що той зробив усе можливе для своєї бабусі. Френк урятував їх від лестригонів і подбав, аби вони безпечно залишили Ванкувер. Він проявив неабияку хоробрість.
Френк не піднімав голови, наче йому було соромно за свої сльози. Персі його не осуджував. Бідолаха щойно втратив бабусю і побачив власний дім у полум’ї. Наскільки Персі було відомо, кілька сльозин не робили з тебе меншого чоловіка, особливо, якщо ти щойно відбився від армії огрів, які хотіли з’їсти тебе на сніданок.
Персі досі не міг отямитись від новини, що Френк — його далекий родич. Френк його... хто? Тисяча-разів-праплемінник? Словами таке навряд чи можливо передати.
Френк відмовлявся пояснити, яким саме був його «родинний дар», але поки вони летіли на північ, розповів їм про свою розмову з Марсом минулого вечора. Описав пророцтво Юнони, коли він був немовлям. Розповів, чому його життя поєднане зі скіпкою і як він попросив Хейзел її зберігати.
Дещо із цього Персі встиг збагнути самотужки. Було очевидним, що Хейзел і Френк поділились якимись шаленими переживаннями, коли разом знепритомніли, і що склали між собою певну подобу угоди. Почуте також пояснювало, чому навіть, тепер, за звичкою, Френк постійно перевіряє кишеню своєї куртки і чому так бентежиться біля вогню. І все ж Персі не міг уявити, яка потрібна мужність, аби взятись за небезпечне завдання, знаючи, що один маленький вогник здатен відібрати твоє життя.
— Френку, — промовив він, — я пишаюсь, що ти мій родич.
Френкові вуха спалахнули. Його голова була опущена і військова зачіска була схожою на гостру чорну стрілу.
— У Юнони якісь плани на всіх нас. Це пов’язано з Пророцтвом Семи.
— Еге, — буркнув Персі. — Вона не подобалась мені, як Гера. І не більше подобається, як Юнона.
Хейзел підібрала ноги під себе і вдивлялась у Персі своїми ніжними золотими очима. «Дивовижно, як їй вдається залишатись такою спокійною», — подумав він. Вона наймолодша серед них, але завжди всіх підтримує і підбадьорює. А тепер вони летять до Аляски, туди, де вона колись померла. Хочуть звільнити Танатоса, який швидше за все знову забере її до Підземного царства. Але в її очах немає ані тіні страху. А він боїться турбулентності — що за нікчема?
— Ти син Посейдона, еге ж? — поцікавилася вона. — Ти грецький напівбог.
Персі стиснув своє шкіряне намисто.
— Я почав пригадувати в Портленді, після горгонської крові. Відтоді спогади повільно повертаються. Існує інший табір — Табір Напівкровок.
Тільки Промовивши назву, Персі відчув на серці тепло. Його охопили приємні спогади: аромат полуничних полів у теплому сонячному світлі, спалахи феєрверків до Дня незалежності над узбережжям, сатири за грою на сопілках біля вечірнього вогнища і поцілунок на дні озера.
Хейзел і Френк витріщились на нього, наче він раптом заговорив іншою мовою.
— Інший табір, — повторила Хейзел. — Грецький табір? О боги, якщо Октавіан дізнається...
— То проголосить війну, — промовив Френк. — Він завжди стверджував, що десь за межами табору є греки, які плетуть інтриги проти нас. Він уважав, що Персі шпигун.
— Тому Юнона мене й послала. Е-е... тобто, не шпигувати. Гадаю, що я щось на кшталт заміни. Ваш друг, Джейсон... Напевне, його відправили до мого табору. У снах я бачив напівбога, який може бути ним. Він із якимись іншими напівбогами робили щось на летючому бойовому кораблі. Мабуть, вони вже вирушили на допомогу Табору Юпітера.
Френк збентежено застукав пальцями по спинці свого сидіння.
— Марс сказав, що Юнона хоче об’єднати греків і римлян проти Геї. Але, матінко... між ними точиться давня ворожнеча.
Хейзел глибоко вдихнула.
— Мабуть, саме тому боги так довго тримали нас порізно. Якщо грецький корабель з’явиться в небі над табором, і Рейна не знатиме, що він неворожий...
— Еге ж, — погодився Персі. — Нам треба ретельно обміркувати, як усе це пояснити, коли повернемось.
— Якщо повернемось, — промовив Френк.
Персі неохоче кивнув.
