Френкове обличчя палало. Він пошкодував, що сказав це, але було запізно. «Не впусти її, — сказала бабуся. — Ти не виживеш без сильних жінок».
— Просто... минулого вечора... — він запнувся. — Коли я викликав скелета. Я подумав... подумав, що ти подумала... що я відразливий... чи щось таке.
Хейзел здійняла брови. Вона спантеличено потрясла головою.
— Френку, може, я і здивувалась. Може, злякалась тієї істоти. Але відчувати відразу? Те, як ти віддавав йому накази, такий упевнений, наче мовив: «А, до речі, народе, у мене тут є всемогутній спарт, який може допомогти». Мені просто не вірилось. Я не відчувала відрази, Френку. Я була вражена.
Френк не певен був, чи добре її розчув.
— Ти була... вражена... мною?
Персі розсміявся.
— Друзяко, це було досить приголомшливо.
— Чесно?
— Чесно, — запевнила Хейзел. — Але зараз у нас є важливіші клопоти. Згоден?
Вона вказала на армію огрів, яка ставала дедалі сміливішою, наближаючись до будинку.
Персі приготував шланг.
— У мене є ще один козир у рукаві. Твій двір обладнаний системою розприскувачів. Я можу її підірвати і спричинити сум’яття внизу, але це знищить напір води. Немає напору — немає шлангу, і ті ядра вріжуться просто в будинок.
Похвала Хейзел досі лунала у Френкових вухах, через що було важко думати. Військо огрів отаборилось на його подвір’ї, готове розірвати його на шмаття, а він ледве стримував бажання усміхатись.
Хейзел його не ненавидить. Вона була вражена.
Він змусив себе зосередитись. Пригадав, що сказала бабуся про сутність його дару, і як запевнила його, що він має залишити її тут помирати.
«Ти їй потрібен», — сказав Марс.
Френк не міг повірити в те, що він таємна зброя Юнони, чи що в Пророцтві Семи йдеться про нього. Але на нього розраховували Хейзел і Персі. Він мусив зробити все, що від нього залежало.
Френк пригадав те химерне неповне , пророцтво, що прочитала Елла на горищі — про сина Нептуна, який мусить потонути.
«Ви не розумієте, яка вона цінна», — сказав їм Фіней у Портленді. Старий сліпець уважав, що стане царем, якщо заволодіє Еллою.
Усі ці частинки мозаїки завирували у Френковій голові. Він відчував, що коли вони нарешті з’єднаються, то утворять картину, що йому не сподобається.
— Народе, у мене є план втечі. — Він розповів друзям про літак, який чекає на них в аеродромі, і про бабусину записку до пілота. — Він ветеран легіону. Він нам допоможе.
— Але Аріон не повернувся, — промовила Хейзел. — І твоя бабуся. Ми не можемо просто залишити її.
Френк придушив свої почуття.
— Можливо, Аріон нас знайде. А щодо бабусі... Вона сказала, що з нею все буде добре. І була непохитна.
Не те щоб це було правдою, але на більше Френк не спромігся.
— Є ще одна біда, — промовив Персі. — Я не дуже полюбляю подорожі небом. Це небезпечно для сина Нептуна.
— Тобі доведеться ризикнути... як і мені, — відповів Френк. — До речі, ми родичі.
Персі ледве не звалився з даху.
— Що?
Френк видав їм п’ятисекундну версію пояснення:
— Періклимен. Мій пращур по маминій лінії.
Аргонавт. Онук Посейдона.
Хейзел роззявила рота.
— Ти на... нащадок Нептуна? Френку, це...
— Божевілля? Еге ж. А ще у моєї родини є деякий дар, начебто. Але я не знаю, як ним користуватись. Якщо я не з’ясую...
Знову здійнялись радісні крики лестригонів. Френк усвідомив, що вони витріщаються на нього, тичуть пальцями, махають і сміються — помітили свій сніданок.
— Чжане! — заволали вони. — Чжане!
Хейзел наблизилася до Френка.
— Вони роблять це весь ранок. Чому вони вигукують твоє прізвище?
— Не зважай, — відповів Френк. — Слухайте, нам треба захистити Еллу, забрати її із собою.
— Певна річ, — погодилась Хейзел. — Бідоласі потрібна наша допомога.
— Ні, — сказав Френк. — Тобто так, але не тільки в цьому справа. Вона прочитала пророцтво знову. Гадаю... гадаю, це про наше завдання.
Він не хотів розповідати Персі погані новини, про втоплення сина Нептуна, але повторив рядки.
Персі напружився.
— Не знаю, як син Нептуна може втопитись. Я дихаю під водою. Але корона легіону...
— Це напевно орел, — промовила Хейзел.
Персі кивнув?
— І Елла промовляла щось подібне раніше, у Портленді — рядок зі старого Великого Пророцтва.
— Старого? — поцікавився Френк.
— Потім розповім.
Персі розвернув садовий шланг і збив ще одне ядро у повітрі. Воно вибухнуло помаранчевим вогняним шаром. Огри схвально зааплодували і заволали:
— Гарно! Гарно!
— Справа у тому, — промовив Френк, — що Елла запам’ятовує все, що читає. Вона сказала щось про згорілу сторінку, ніби вона прочитала пошкоджений текст пророцтва.
Хейзел вирячила очі.
— Згорілі книги пророцтв? Ти ж не вважаєш... але це неможливо!
— Книги, що хотів знайти Октавіан? — припустив Персі.
— Втрачені Сивілині книги, які викладають усю долю Риму. — Хейзел тихо присвиснула. — Якщо якимсь чином Елла насправді прочитала одну з них і запам’ятала...
— Тоді вона найцінніша гарпія у світі, — закінчив Френк. — Не дивно, що Фіней хотів її полонити.
