— Тоді подбай, щоб він отримав «Муровану корону», — наполегливо промовив Марс. — Оце мій малий! — заволав він на легіон, на випадок того, що хтось ще цього не розчув. Френк був ладний крізь землю провалитися.
— Син Емілі Чжан, — продовжив Марс. — Вона була чудовим солдатом. Чудовою жінкою. Цей малий Френк довів сьогодні, що теж чогось вартий. З минулим днем народження, малий! Час тобі перейти на справжню чоловічу зброю.
Він жбурнув Френкові свою гвинтівку. Якусь мить Френк уважав, що вона його зараз розчавить, але зброя в польоті почала змінювати форму, стаючи меншою і тоншою. Коли Френк спіймав її, це вже був спис. Ратище було з імперського золота, а дивний наконечник скидався на білу кістку і спалахував примарним світлом.
— Кінець виготовлений з драконового ікла, — промовив Марс. — Ти ще не навчився користуватись здібностями своєї матері, еге ж? Ну що ж... цей спис тебе підстрахує, поки не навчишся. Він має лише три заряди, тож користуйся ним розумно.
Френк нічого не зрозумів, але Марс, вочевидь, не збирався нічого роз’яснювати.
— А тепер до справи. Пошуки очолить мій малий, . хіба що хтось заперечує.
Авжеж ніхто не промовив жодного слова. Але багато таборян дивилися на Френка очима, сповненими заздрості, злості й обурення.
— Можеш узяти із собою двох товаришів, — продовжив Марс. — Такі правила. Один із них має бути цей малий. — Він указав пальцем на Персі. — У подорожі він навчиться поважати Марса або помре під час спроби зробити це. Щодо другого супутника — мені байдуже. Бери кого заманеться. Можете влаштувати дебати в сенаті. Ви це вмієте.
Постать бога замерехтіла. У небі спалахнула блискавка.
— Кличуть, — промовив Марс. — До наступних зустрічей, римляни! Не розчаруйте мене!
Полум’я охопило бога, і за мить він зник.
Рейна обернулась до Френка. На її обличчі були водночас і подив, і відраза, наче вона врешті-решт проковтнула ту кляту мишу. Вона здійняла руку в римському вітанні:
— Аве, Френку Чжане, сину Марса.
Весь легіон повторив за нею, але Френк більше не жадав їхньої уваги. Бездоганний вечір було зіпсовано.
Його батько — Марс, бог війни. І він відправляє свого сина на Аляску. Тому на свій день народження Френк отримав спис і смертний вирок.
Персі спав як жертва Медузи торгони — інакше кажучи, як камінь.
Він не робив цього у безпечному та зручному ліжечку відтоді... що ж, він навіть не пам’ятає відколи. Незважаючи на шалений день і безліч думок, що вирували в голові, тіло взяло гору та наказало хлопцеві: «Спи».
Авжеж, він бачив сни. Він завжди бачив сни, але вони проминали як розпливчасті картинки у вікні потяга. Він бачив кучерявого фавна у рваному одязі, який намагався його наздогнати.
— У мене нема дрібних грошей, — кричав Персі.
— Що? — запитав фавн. — Ні, Персі. Це я, Гровер! Залишайся на місці! Ми незабаром тебе знайдемо. Тайсон близько... принаймні ми вважаємо, що він найближче. Ми намагаємось визначити твоє місце знаходження.
— Що? — крикнув Персі, але фавн зник у тумані.
А за мить поруч із ним уже бігла Аннабет.
— Дякувати богам! — крикнула вона, простягаючи руку до нього. — Ми шукали тебе місяцями! З тобою все гаразд?
Персі пригадав, що говорила Юнона — «місяцями він дрімав, але тепер прокинувся». Богиня навмисно його приховувала, але навіщо?
— Ти справжня? — поцікавився він в Аннабет.
Йому відчайдушно хотілось у це вірити. Груди стискало так, наче на них стояв слон Ганнібал. Але обличчя дівчини почало зникати. Вона вигукнула наостанок:
— Залишайся на місці! Так Тайсону буде легше тебе знайти! Залишайся там, де ти зараз!
Вона зникла. Картинки прискорились. Персі побачив величезний корабель у сухому доці. Побачив робітників, які завзято завершували роботу над корпусом. Хлопця з паяльною лампою, який зварював бронзову драконову голову з носом корабля. А потім бога війни, який наближався до нього по хвилях з мечем у руці.
Зображення, змінилось. Персі опинився на Марсовому полі. Перед очима здіймались пагорби Берклі. Золотиста трава заколихалась, і посеред пейзажу з’явилося обличчя сплячої жінки, утворене тінями і згинами рельєфу. Її очі залишалися заплющеними, але голос залунав у голові Персі:
— Отже, це той самий напівбог, який убив мого сина Кроноса. Враження ти справляєш таке собі, Персі Джексоне, і все ж я покладаю на тебе великі сподівання. Вирушай на північ. Зустрінься з Алкіонеєм. Юнона може скільки завгодно бавитись у свої ігри з греками та римлянами, але врешті-решт ти все одно станеш моїм пішаком. Ти станеш ключем до поразки богів.
Зображення потемнішало. Персі опинився у збільшеній версії табірної штаб-квартири — у принципії з крижаними стінами та пронизуючим до кісток туманом у повітрі. Скелети в римських обладунках та скрижаніла зброя з імперського золота вкривали всю підлогу. У кінці кімнати сиділа величезна темна постать. Шкіра незнайомця блищала золотом і сріблом, наче він був роботом, як собаки Рейни. Позаду нього стояла колекція пошкоджених римських емблем і рваних знамен та великий золотий орел на залізній жердині.
Голос велетня загримів на всю кімнату.
