Поки Хейзел говорила, до кімнати зайшла інша група амазонок. Одна з них була вищою і старшою за решту, із заплетеним сріблястим волоссям та у розкішних шовкових одіяннях, вона була схожою на римську матрону[43].
Решта амазонок розходились перед нею, виказуючи таку повагу, що Хейзел вирішила, що це мати Гілли. Але потім дівчина помітила, як цариця та незнайомка пильно дивляться одна на одну.
— Отже, нам потрібна ваша допомога, — закінчила свою розповідь Хейзел. — Рейні потрібна ваша допомога.
Гілла вхопилась за шкіряний шнур Персі й зірвала його з шиї, разом із намистинами, кільцем і табличкою пробатіо.
— Рейна... це дурне дівча...
— Чудово! — втрутилась незнайомка. — Римлянам потрібна наша допомога?
Вона розсміялась — і амазонки навколо приєднались до неї.
— Скільки разів ми бились із римлянами в мої часи? — поцікавилася жінка. — Скільки разів вони вбивали наших сестер у бою? Коли я була царицею...
— Отреро, — перервала Гілла, — ти тут гість. Ти більше не цариця.
Жінка розпростерла руки і глузливо вклонилась.
— Як скажете — принаймні до сьогоднішнього вечора. Але я кажу істину, царице Гілло,— вона промовила слово «цариця», наче насмішку. — Мене повернула сама матінка-земля! Я принесла звістки нової війни. Навіщо амазонкам служити Юпітеру, цьому безглуздому цареві Олімпу, коли ми маємо нагоду служити цариці? Якщо я стану головною...
— Якщо станеш, — обірвала Гілла. — Але поки що я цариця. Моє слово закон.
— Гаразд. — Отрера подивилась на присутніх амазонок, які стояли так безшумно, наче опинились в ямі з двома скаженими тигрицями. — Ми стали такими безвольними, що прислуховуємось до чоловіків-напівбогів? Ти пощадиш цього сина Нептуна, попри те що він колись знищив твій дім? Може, ти дозволиш йому знищити і свій новий дім?
Хейзел перехопило подих. Амазонки зиркали то на Гіллу, то на Отреру — хто ж з них перший проявить слабкість.
— Я винесу вирок,— промовила крижаним голосом Гілла, — щойно матиму всі факти. Я правлю так — шляхом мудрості, а не залякування. Спочатку я поговорю з нею. — Вона ткнула пальцем у Хейзел. — Це мій обов’язок вислухати жінку-воїна, перш ніж приректи її або її союзників на смерть. Такі закони амазонок. Чи роки в Підземному царстві затьмарили твою пам’ять, Отреро?
Жінка презирливо посміхнулась, але не стала сперечатись.
Гілла повернулась до Кінзі.
— Відведи цих чоловіків у клітки для в’язнів. Решта, залиште нас!
Отрера здійняла руку до натовпу.
— Як побажає цариця. Але якщо хтось із вас воліє почути більше про Гею та наше славетне майбутнє, ходіть зі мною!
Близько половини амазонок вийшли з кімнати слідом за нею. Кінзі з відразою фиркнула, а потім разом із рештою охоронниць поволочила Персі та Френка геть.
Незабаром Гілла та Хейзел залишились на самоті, якщо не брати до уваги особисту охорону цариці. За сигналом Гілли навіть вони відійшли за межі чутності.
Цариця повернулась до Хейзел. Її гнів зник, і в очах з’явився відчай. Вона нагадувала одну з тваринок у клітках, яких знімали з конвеєра.
— Нам треба поговорити, — промовила Гілла. — У нас обмаль часу. Опівночі я, швидше за все, уже буду мертвою.
Хейзел надумала тікати.
Вона не довіряла цариці Гіллі, а тим паче тій іншій жіночці Отрері. У кімнаті залишились тільки охоронниці, кожна з яких трималась на відстані. Гілла була озброєна одним лише кинджалом. На такій глибині Хейзел могла викликати землетрус у тронній залі або величезну глибу сланцю чи золота. Якщо вдасться зчинити сум’яття, можна втекти і спробувати знайти друзів.
Та Хейзел бачила, як б’ються амазонки. Хоч у цариці є лише кинджал, вона швидше за все бездоганно ним володіє. А Хейзел неозброєна. Її не обшукували, і тому Френкова скіпка, на щастя, досі лежала в кишені її куртки, але меча в неї не було.
Цариця, здавалось, читала її думки.
— Навіть не думай про втечу. Авжеж, ти можеш спробувати, чим заслужиш нашу повагу. Але тоді нам доведеться тебе вбити.
— Дякую за попередження!
Гілла знизала плечима.
— Будь ласка. Я вірю, що ви прийшли з миром. Вірю, що вас відправила Рейна.
— Але не допоможете?
Цариця розглядала намисто, що забрала у Персі.
— Не все так просто, — промовила вона. — Амазонки завжди перебували у складних стосунках з іншими напівбогами — особливо з чоловіками. Ми воювали за царя Пріама у Троянській війні, і Ахілл убив нашу царицю Пентесілею. Роками раніше Геркулес викрав пояс цариці Іпполіти — той що зараз на мені. Минули віки, перш ніж ми його повернули. А задовго до цього, коли народ амазонок тільки зароджувався, герой на ім’я Беллерофонт убив нашу першу царицю Отреру.
— Тобто цю жіночку...
— Яка щойно пішла, так. Отрера — наша перша цариця, дочка Ареса.
— Марса?
Гілла зробила кислу мину.
— Ні, точно Ареса. Отрера жила задовго до Риму. У ті часи всі напівбоги були греками. На жаль, деякі з наших войовниць досі надають перевагу старим звичаям. Діти Ареса... вони завжди найгірші.
— Старі звичаї...
