Хейзел чула розповіді про грецьких напівбогів. Октавіан вірив, що вони існують та інтригують проти Риму. Але вона сама ніколи не сприймала це всерйоз, навіть коли Персі прийшов у табір. Він зовсім не справляв враження лихого та підступного грека.
— Ви маєте на увазі, що амазонки змішані... і греки, і римляни?
Гілла продовжувала розглядати намисто — глиняні намистини, табличку пробатіо. Вона зняла зі шнурка срібне кільце Рейни й надягла на палець.
— Припускаю, вас у Таборі Юпітера такого не вчать. У богів багато аспектів: Марс — Арес; Плутон — Аїд. Вони безсмертні, й тому схильні накопичувати різні риси особистості. Вони грецькі, римські, американські — поєднання всіх культур, на які впливали протягом тисячоліть. Розумієш?
— Я-я не певна. Усі амазонки — напівбоги?
Цариця розвела руками.
— В усіх нас є якась частина безсмертної крові, але багато моїх войовниць — нащадки напівбогів. Деякі — амазонки у бозна-якому поколінні. Деякі — діти молодших богів. Кінзі, яка привела вас сюди, — дочка німфи. А, от вона і йде.
Дівчина з рудуватим волоссям підійшла до цариці й уклонилась.
— В’язні надійно замкнені, — повідомила Кінзі. — Але...
— Так? — запитала цариця.
Кінзі глитнула, наче в її роті з’явився неприємний присмак.
— Отрера подбала, щоб клітки охороняли її прибічниці. Вибачте, царице!
Гілла стиснула губи.
— Немає значення. Залишся з нами, Кінзі! Ми розмовляли про наш, хм, стан справ.
— Отрера, — здогадалась Хейзел. — Гея повернула її з мертвих, щоб улаштувати серед амазонок громадянську війну. Цариця зітхнула.
— Якщо такий у неї план, то він здійснюється. Отрера — легенда серед нашого народу. Вона збирається повернути собі трон і повести нас на війну проти римлян. Багато з моїх сестер підуть за нею.
— Не всі, — буркнула Кінзі.
— Але Отрера — дух! — випалила Хейзел. — Вона навіть не...
— Не справжня? — Цариця вдивилась в очі Хейзел. — Я багато років служила чаклунці Цирцеї. Я одразу впізнаю повернену душу, якщо побачу таку. Коли ти померла, Хейзел, — у двадцятих роках? Тридцятих?
— У сорок другому, — відповіла Хейзел. — Але... але я не служу Геї. Я повернулась, щоб зупинити її. Це мій другий шанс.
— Другий шанс... — Гілла вдивлялась у ряди бойових автонавантажувачів, тепер порожніх. — Мені це знайомо. Цей хлопець, Персі Джексон, він знищив мій дім. Ти би не впізнала мене тоді. Я носила сукні й користувалась косметикою. Була самовдоволеною помічницею, огидною лялькою барбі.
Кінзі приклала три пальці до серця, наче зображуючи пазурі. Це нагадало Хейзел шаманські жести мами, що призначались для відвертання лихого ока.
— Цирцеїн острів був безпечним місцем для мене та Рейни, — продовжила цариця. — Ми дочки Беллони, богині війни. Я хотіла захистити Рейну від усього цього насильства. А потім Персі Джексон звільнив піратів. Вони полонили нас, і ми навчились бути сильними. Ми з’ясували, що вправні зі зброєю. Минулі чотири роки понад усе я жадала вбити Персі Джексона, відплатити за все, крізь що він змусив нас пройти.
— Але Рейна стала претором у Таборі Юпітера, — промовила Хейзел. — Ви стали царицею амазонок. Можливо, така ваша доля.
Гілла повертіла намисто в руці.
— Мені недовго залишилось бути царицею.
— Ви візьмете гору! — наполягла Кінзі.
— На все воля мойр, — без запалу промовила Гілла. — Бач, Хейзел, Отрера викликала мене на двобій. Таке право є у кожної амазонки. Сьогодні опівночі ми зустрінемось у бою за трон.
— Але... ви ж вправні, так?
Гілла сухо посміхнулася.
— Вправна, так, але Отрера — праматір амазонок.
— Вона значно старша. Можливо, не в кращій формі після стількох років на тому світі.
— Сподіваюсь, ти маєш рацію, Хейзел. Розумієш, це битва на смерть...
Вона зробила значущу паузу. Хейзел пригадала, що сказав Фіней у Портленді — що він знає короткий шлях з того світу, завдяки Геї. А потім пригадала, як намагались відродитись у Тибрі горгони.
— Навіть якщо ви її вб’єте, вона просто повернеться. Поки Танатос ув’язнений, вона не залишатиметься мертвою.
— Саме так. Отрера вже встигла сказати нам, що не може померти. Тож навіть якщо я переможу її сьогодні вночі, вона просто повернеться і кине мені виклик завтра. Немає закону, що забороняє кидати виклик цариці багато разів. Вона може наполягати на бою щоночі, поки остаточно мене не виснажить. Мені не перемогти.
Хейзел поглянула на трон. Вона уявила, як на ньому сидить Отрера зі своїм сріблястим волоссям, у розкішних одіяннях і наказує войовницям напасти на Рим. Уявила, як заповнює печеру Геїн голос.
— Має бути якийсь спосіб, — промовила вона. — Хіба в амазонок немає якихось... особливих сил чи чогось такого?
— Не більше ніж у інших напівбогів. Ми помираємо, так само як і всі смертні. Є така група лучниць — послідовниць богині Артеміди. Їх часто плутають з амазонками, але мисливиці відмовляються від чоловічого товариства в обмін на майже вічне життя. Ми — амазонки, нам більше до вподоби жити на повну. Ми закохуємось, б’ємося, вмираємо.
— Я гадала, ви ненавидите чоловіків.
Гілла і Кінзі водночас розсміялись.
