«Амазонки на ім’я Доріс та Аулу? — подумала Хейзел. — Гаразд...»
Підбігла друга амазонка. Хейзел збагнула, що зараз — найкраща можливість. Перш ніж амазонки встигли підняти її на ноги, вона зарепетувала: «ОООХ!» і розпласталась на підлозі.
Доріс почала було:
— Ох, дай-но мені...
Стіна коштовностей вибухнула з таким шумом, наче хтось отримав джекпот на гральному автоматі. Височенна хвиля зі срібних браслетів дружби впала на мостик, викинувши Доріс та Аулу за поручні.
Вони розбилися б на смерть, але Хейзел не могла цього допустити. Вона викликала кілька сотень браслетів, що рухалися до вартових і обвивалися навколо їхніх щиколоток — войовниці повиснули під мостиком догори дриґом і зарепетували, наче жалюгідні дівчатка.
Хейзел повернулась до третьої амазонки, розірвала свої пута, які були не значно міцнішими за туалетний папір, і підняла один зі списів «полеглих» войовниць. Вона жахливо володіла списом, але сподівалась, що третя амазонка про це не здогадується.
— Мені тебе звідси вбити? — гаркнула Хейзел. — Чи доведеться наблизитися?
Войовниця повернулась і кинулась навтіки.
Хейзел крикнула до Доріс і Аулу:
— Амазонські картки.! Передайте їх сюди, якщо не бажаєте, аби я розстібнула ті браслети дружби і дала вам упасти!
За чотири з половиною секунди Хейзел мала дві амазонські картки. Вона помчалась до кліток і провела карткою по зчитувальному пристрою. Двері відчинилися.
Френк дивився на неї ошелено.
— Хейзел, це було... приголомшливо.
Персі кивнув.
— Ніколи в житті не надягну прикрас.
— Окрім цієї. — Хейзел кинула йому намисто. — Наші зброя та припаси на іншому кінці мостика. Треба поспішати. Незабаром...
Сигнал тривоги завив на всю печеру.
— Еге, — промовила вона, — трапиться оце. Ходімо!
Перша частина втечі була легкою. Вони без проблем повернули свої речі й полізли вниз по драбині. Щоразу коли амазонки збиралися внизу, вимагаючи капітуляції, Хейзел підривала ящик з коштовностями й хоронила своїх ворогів під водоспадом із золота та срібла. Коли вони дісталися низу драбини, то побачили картину, що нагадувала карнавальний апокаліпсис: амазонки, зариті по шиї у намистах або перевернуті догори дриґом, у купі аметистових сережок, бойові автонавантажувачі завалені срібними браслетами.
— Ти, Хейзел Левек, — промовив Френк, — чорт мене забирай, неймовірна.
Їй хотілось його поцілувати просто там, але на це не було часу. Вони побігли назад до тронної зали.
На півшляху їм трапилась одна з амазонок, яка певно була вірна Гіллі. Щойно вона побачила втікачів, то одразу відвернулась, наче ті були невидимими.
— Що... — почав було питати Персі.
— Деякі з них хочуть, щоб ми втекли, — промовила. Хейзел. — Я поясню потім.
Друга амазонка, яку вони зустріли, виявилась не такою дружелюбною. З ніг до голови в обладунках вона загородила вхід до тронної зали. З блискавичною швидкістю войовниця змахнула списом, але цього разу Персі був напоготові. Він оголив Анаклузмос і кинувся в бій. Амазонка зробила випад, але Персі ухилився, розрубив ратище списа навпіл і ляснув її по шолому рукояткою меча.
Дівчина обм’якла.
— Марсе всемогутній, — промовив Френк. — Як ти... це зовсім не римська техніка!
Персі ошкірився.
— Грекус знає кілька прийомів, мій друже. Після вас.
Вони вбігли до тронної зали. Як і було обіцяно, Гілла та її охоронниці вже залишили кімнату. Хейзел поспішила до клітки Аріона і провела амазонською карткою по замку. Тієї самої миті жеребець вирвався назовні й радісно став дибки.
Персі й Френк відсахнулись від нього.
— Е-е... воно ручне? — поцікавився Френк.
Кінь розлючено заіржав.
— Я так не вважаю, — припустив Персі. — Він щойно сказав: «Я розтопчу тебе на смерть нерозумне китайсько-канадське маля з біцепсами».
— Ти розумієш кінську мову? — запитала Хейзел.
— Маля з біцепсами? — пролопотів Френк.
— Розуміти коней — це Посейдонова штука, — промовив Персі. — Е-е... тобто Нептунова штука.
— Тоді ви з Аріоном чудово поладнаєте. Він теж син Нептуна.
Персі зблід.
— Перепрошую?
Якби не їхній жахливий стан справ, обличчя Персі певно викликало б у Хейзел сміх.
— Головне — він швидкий. Він може віднести нас звідси.
Френку ця думка наче не дуже сподобалась.
— Як ми помістимось утрьох на одному коні?
Ми впадемо, або вповільнимо його, або...
Аріон знову заіржав.
— Ого! — промовив Персі. — Френку, кінь каже, що ти... хоча знаєш, я, мабуть, цього не перекладатиму. Хай там як, кінь каже, що на складі є колісниця, і він згодний її тягти.
— Он вони! — заволав хтось з іншого кінця тронної зали. Дюжина амазонок увірвалась усередину, а слідом за ними — чоловіки в помаранчевих комбінезонах. Коли вони побачили Аріона, то швидко позадкували та попрямували до бойових автонавантажувачів.
Хейзел вскочила на Аріонову спину.
Вона ошкірились до друзів.
— Я пам’ятаю, де бачила тут колісниці! За мною!
Вона пустила коня галопом у більшу печеру й розкидала натовп чоловіків. Персі нокаутував одну з амазонок. Френк змахнув списом і збив з ніг ще двох. Хейзел відчувала, як кортить Аріону скакати. Він прагнув мчати щодуху, але для цього йому бракувало простору. Необхідно вибратися назовні.
