Погляд з палуби пароплава на хвилі — це погляд у час минулий. В історію. У батькові листи. У Салоніки, які кипіли, мов казан. Майже через п’ять століть життя під турками греки запосіли місто. Прибувають пандури і судді з Пелопоннесу і Криту, щоб якнайшвидше його гелленізувати. Пів року по тому, в березні 1913 року, після візиту до Салонік убито короля Джорджа.
На щастя, пише тато, атентатник не мусульманин, а психічно хвора людина. Але впродовж тих кількох годин, поки не надійшло офіційне повідомлення міської влади, турецькі торговці в паніці зачиняли крамниці та ховалися до своїх будинків. Місто завмерло в очікуванні погрому мусульманської общини.
Хоча погрому не сталося, вихід турецького населення більше не зупинявся. Через рік, коли почалася світова війна, місто заполонили сербські біженці. Невдовзі виникають і воєнні табори. Салоніки стають базою союзницьких армій.
Тато пише, що місто перенаселене й тісне. Життя — ніби в коробці з-під сірників. Голці немає де впасти. Всюди вояки, авантюристи, волоцюги. Салоніки нагадують величезний готель нижчої категорії; ночівлю, до якої завертають і з якої йдуть без реєстрації.
Біля вікна інтернату пані Хаслінгер у віденському кварталі Деблінг Лізетта тремтить від подій навколо. Весь світ захитався після атентату в Сараєві. Деякі вихованки вночі покидають інтернат. День за днем надходять батькові телеграми. Посилає звістку й родич Мауро Бенедетті. З турецьким паспортом, термін дії якого закінчився, Лізетта переїжджає з Відня до Трієста. Це все ще одна країна. На залізничних станціях тиша, від якої стає моторошно. В Удіне газетярі вигукують найсвіжішу новину: «Австро-Угорщина напала на Сербію!».
Прибувши до опікунів у Трієст, Лізетта починає митарства консульствами. Завдяки зв’язкам трієстських родичів отримує португальський паспорт, який буде її єдиним чинним документом на час війни. Знайомиться з Барбарою Хітерот, і вони стають нерозлучними. А тоді в перенаселених Салоніках, в яких ніде голці впасти, проклала собі шлях іскра, нібито викликана недбалістю у французькому військовому таборі. Через кілька годин Салоніки охопило полум’я.
