— Знаєш, на субмарині рідині нема куди стікати. Ті, що вижили, кажуть, що крові було по щиколотки. Ворон просто всіх повбивав. Всіх, крім Православців, основного екіпажу і ще кількох біженців, що забарикадувалися в дрібних відсіках. Вцілілі кажуть, — розповідає Чак, вкотре сьорбаючи з келиха, — та ще була нічка. Потім він змусив екіпаж спрямувати субмарину прямо до Православців. Вони стали на якір у точці збору біля Кодьяку, Православці вже чекали. В них була готова команда з колишніх моряків, із тих, хто колись служив на таких кораблях — їх називали Рентгенами, — і ці моряки прибрали корабель до своїх рук. А ми взагалі не знали, що десь сталося щось подібне, аж поки одну з цих боєголовок не висадили нам на поріг, блядь.
Чак підводить погляд і помічає когось за спиною Хіро. Той відчуває легенький дотик до свого плеча.
— Перепрошую, сер, — каже якийсь чоловік. — Можна хвилинку вашої уваги?
Хіро обертається. Бачить перед собою здоровила — кремезного білого чоловіка з хвилястим, зализаним назад рудим волоссям та бородою. На голові бейсболка, повернута задом наперед, щоб було видно слова, капсом витатуювані на чолі:
ПЕРЕПАДИ НАСТРОЮ
РАСОВО НЕТОЛЕРАНТНИЙ
Усе це Хіро бачить понад обтягнутим фланеллю черевом.
— Що таке? — питає Хіро.
— Бачте, сер, мені вкрай незручно відривати вас від бесіди із цим джентельменом. Але нам із друзями просто цікаво. Ви безрукий-безтолковий чорножопий ніґер-гівноїд чи нікчемний ґук[60]-сифілітик?
Рудоволосий піднімає руку, смикає козирок бейсболки, розвертає. Тепер Хіро бачить принт із прапором Конфедерації, обведений словами Франшиза Нової Південної Африки.
Хіро стрибає на стіл, розвертається і сунеться на дупі до Чака, щоб між ним і новим південноафриканцем був столик. Чак уже передбачливо щез, тож Хіро, зрештою, вигідно опиняється спиною до стіни, обличчям до бару.
Водночас із десяток чоловіків разом підводиться з-за столів, формуючи за спиною першого вищирену, засмаглу фалангу конфедеративних прапорів і бакенбардів.
— Дайте-но подумаю, — озивається Хіро. — Це питання із зірочкою?
У безлічі «Ратуш» безлічі франшиз «Проспись-і-котись» на вході треба здавати зброю. Ця не з таких. Хіро не знає, на краще це чи на гірше. Без зброї «африканці» можуть йому здорово накидати, зі зброєю Хіро може дати відсіч — але тоді й ставки вищі. Хіро броньований аж по шию, однак це просто значить, що їм доведеться цілити у голову. А вони пишаються своєю влучністю. Це їхній фетиш.
— Тут що, десь поруч НПА?
— Ага, — підтверджує головний ковбой із довгим широким тулубом і куцими ногами. — Це рай. Правду кажу. Немає на землі місця, кращого за Нову Південну Африку.
— Тоді, якщо дозволите мені запитати... Якщо там так офігенно, то чому ви не у стодолі, а тусуєтесь тут?
— У Нової Південної Африки є проблема, — визнає чоловік. — Не хочу здатися непатріотом, але що є то є.
— І що ж то за проблема?
— Там нема ніґерів, нема вузькооких і нема жидів — нема кого пиздити.
— А, так, це біда, — погоджується Хіро. — Дякую.
— За що?
— За те, що не криючись озвучили свої наміри — і дали мені право зробити ось так.
І Хіро стинає йому голову.
А що було робити? Їх принаймні дванадцятеро, вони завбачливо заблокували єдиний вихід, щойно заявили про свої наміри і, ймовірно, всі були з вогнепалом. І взагалі, на Плоту така фігня ставатиметься що десять секунд.
НПАшник не розуміє, що відбувається, але починає реагувати, коли Хіро веде катану крізь його шию, тож у мить декапітації відлітає назад. Це добре, бо з шиї фонтаном порскає чи не половина всієї крові, що була в організмі. Фонтани-близнюки, по одному на кожну артерію. На Хіро не потрапляє ані краплі.
У Метасвіті лезо просто проходить наскрізь, якщо махати достатньо швидко. Тут, у Реальності, коли лезо врізається в шию, Хіро очікує потужного струсу, як коли неправильно відбиваєш бейсбольний м’яч, але не відчуває майже нічого. Меч просто проходить наскрізь, Хіро закручує так, що мало не забиває лезо у стіну — мабуть, пощастило вцілити в паз між хребцями. Тренування, як не дивно, дається взнаки, але він забув зафіксувати лезо, зупинити клинок, а це вже нікуди не годиться.
Хай навіть він і очікував чогось подібного, але на якусь мить вражено завмирає. Такого з аватарами не стається, вони просто падають. І він страшенно довго просто стоїть і дивиться на труп. Тим часом хмара кривавого аерозолю починає влягатися, кров скрапує з підвісної скелі, стікає з полиць за барною стійкою. П’яничка, який сидів за барною стійкою і цідив подвійну горілку, здригається і починає тремтіти, вдивляючись у свою склянку, в галактичну круговерть трильйона червоних тілець, що гинуть в етанолі.
Хіро обмінюється з натовпом кількома довгими поглядами. Вони, як і решта присутніх у барі, намагаються зрозуміти, що має відбуватися далі. Їм сміятися? Робити фотки? Втікати? Викликати «швидку»?
