Еліот Чон. Еліот був шкіпером на кораблі, що називався «Цзюлун». Наразі тимчасово безробітний. Він виріс у Воттсі[66], і коли говорить англійською, створюється враження, що з вами розмовляє чорношкірий. Генетично — стовідсотковий китаєць. Вільно володіє чорною та білою англійською, кантонським діалектом, таксолектом, а ще непогано знає в’єтнамську, іспанську та мандаринську. Еліот озброєний «маґнумом» 44-го калібру, який він узяв на борт «для палтуса», тобто убивав з нього палтусів, перш ніж пасажири витягували їх на борт. Палтуси виростають до величезних розмірів і б’ють хвостом настільки сильно, що легко можуть вбити рибалок, які їх спіймали, а тому просто необхідно всадити їм у голову кілька куль, перш ніж витягувати здобич на борт. Це єдина причина, з якої Еліот носить зброю — за рештою безпекових потреб «Цзюлуна» наглядали члени екіпажу, котрі саме на безпекових потребах і спеціалізувалися.
«Риб’яче Око». Це чоловік зі скляним оком. Відгукується тільки на цю кличку. Озброєний великою чорною валізою.
Валіза доволі масивна, оснащена коліщатами і важить від трьохсот фунтів до метричної тонни — останнє Хіро з’ясовує, коли намагається її поворухнути. Така вага перетворює зазвичай пласке дно плоту на добрячий конус. Валіза має вагомий додаток — гнучкий кабель чи то шланг, чи щось таке діаметром зо три дюйми; цей відросток виходить із одного з кутів валізи, дном плоту тягнеться вгору і, перекинутий через край, губиться у воді. На кінці таємничого мацака — металевий блок завбільшки приблизно як кошик для сміття, проте з настільки вигадливим рельєфом із западин та виступів, що загальна площа його поверхні, схоже, не поступається площі Делавера. Хіро лише впродовж кількох митей хаосу бачив цю штуку над поверхнею води, коли її переносили на пліт, і тоді вона була розпечена до червоного. Відтоді вона постійно у воді — світло-сіра з виду, деталей не роздивишся, бо вода навколо неї невпинно вирує. Бульбашки пари з кулак завбільшки скупчуються у фрактальних слідах її гарячих лопатей і збурюють поверхню океану. Весь день і всю ніч. Безпорадний рятувальний пліт, дрейфуючи північною частиною Тихого океану, викидає величезний, розтягнутий шлейф пари, ніби хвіст «Залізного коня[67]», що мчить на повній швидкості через Континентальний вододіл. Ні Хіро, ні Еліот не згадують, ні навіть не помічають, що Риб’яче Око подорожує з невеликим автономним джерелом ядерної енергії — воно майже напевне працює на радіотермальних ізотопах на кшталт тих, що живлять Щуратів. І поки Риб’яче Око відмовляється говорити про цей факт, з їхнього боку буде нетактовно заводити про це розмову.
Всі одягнені в яскраво-помаранчеві утеплені костюми, що захищають тіло з голови до ніг — така собі північно-тихоокеанська версія рятувальних жилетів. Вони громіздкі та незручні, але Еліот Чон любить повторювати, що в північних водах звичайний жилет годиться хіба для того, щоб тримати труп на плаву.
Їхній плавзасіб — просто надувний пліт завдовжки десять футів. Двигуна нема. Є щось на кшталт водонепроникного шатра, яке можна напнути зверху і застебнути, перетворивши пліт на запечатану капсулу, яка не пропускатиме воду навіть у найгіршу погоду.
Кілька днів поспіль сильний вітер із гір відносить їх від Ореґону у відкрите море. Еліот радісно пояснює, що пліт було спроектовано в давні часи, коли ще існував флот і берегова охорона, працівники якої припливали і рятували заблукалих мандрівників — тільки й треба було, що триматися на плаву і бути одягненим у помаранчеве. Риб’яче Око має при собі рацію, але вона діє у вузькому діапазоні. Комп’ютер Хіро може підключатися до мережі, але в цьому сенсі він мало чим відрізняється від мобільного телефона і в сраці світу не працює.
Коли сильно дощить, вони сидять під навісом. Коли дощить менше, опускають навіс і сідають на нього. У кожного свій спосіб збавляти час.
Хіро, звісно, клацає на комп’ютері. Бути загубленим на рятувальному плоту десь у Тихому океані — ідеальне для хакера становище.
Вік читає і перечитує промоклий роман у м’якій обкладинці, який був у кишені його вітрівки МАФІЯ, коли затонув «Цзюлун». Йому чекання дається досить легко — як і кожен професійний снайпер, він уміє вбивати час.
Еліот дивиться у бінокль, хоч тут і немає на що дивитися. Він проводить багато часу, вовтузячись із плотом, бурчить на нього, як зазвичай капітан бурчить на свій корабель. І багато рибалить. На борту чималі запаси провіанту, але ніхто не проти час від часу з’їсти свіжого палтуса чи лосося, щоб урізноманітнити меню.
