Вірус, який пожер Да5идів мозок, був просто бінарною інформацією, на вигляд — бітовим масивом, послідовністю чорних і білих пікселів, де білий відповідає нулю, а чорний — одиниці. Такі бітові масиви виписують на сувоях і роздають їх аватарам, а ті ходять Метасвітом і виловлюють жертв.
Клінт, який спробував заразити Хіро в «Чорному сонці», змився, але залишив сувій — не розраховував, що йому відрубають руки, — а Хіро вкинув його в систему тунелів під підлогою, в місце, де живуть Цвинтарні Демони. Пізніше Хіро наказав Демону віднести сувій до його майстерні, а все, що є у домі Хіро, за означенням зберігається в його комп’ютері. Йому не треба підключатися до мережі, щоб отримати доступ до файлів.
Нелегко працювати з даними, які можуть тебе вбити. Але це не страшно. В Реальності люди постійно працюють із небезпечними речовинами — з радіоактивними ізотопами і токсичними хімікатами, треба тільки мати необхідні інструменти: дистанційні маніпулятори, рукавиці, окуляри, просвинцьоване скло. А коли знадобиться знаряддя у Флетландії, можеш просто сісти і його написати. Для початку Хіро пише кілька простих програм, які дозволяють маніпулювати вмістом сувою, не дивлячись на нього.
Сувій, як і будь-який інший видимий у Метасвіті об’єкт, є програмним забезпеченням. У ньому є код, який описує його вигляд, аби комп’ютер знав, як його відтворити, а також деякі процесуальні характеристики, що визначають, як він розгортається і згортається. А ще десь глибоко всередині міститься цифрова версія вірусу з назвою «Снігопад».
Коли вірус вдається виділити та ізолювати, Хіро без проблем пише нову програму під назвою СнігоСкан. СнігоСкан — це антивірус, код, який захищає систему Хіро — і апаратне, і, в термінах Лаґоса, біологічне забезпечення — від Снігового обвалу. Коли Хіро встановлює цю програму, вона постійно сканує вхідні потоки інформації, шукає там дані, що збігаються із вмістом сувою. Якщо знаходить, то просто блокує.
У Флетландії він має й інші справи. Хіро добре пише аватари, тож створює для себе невидимий аватар — про всяк випадок, може знадобитися в новому небезпечному Метасвіті. Його дуже легко зробити, але дуже складно зробити добре. Майже кожен може написати аватар, який виглядатиме як порожнеча, але це спричиняє багато проблем у процесі його використання. Споруди у Метасвіті — скажімо, «Чорне сонце» — хочуть знати розміри вашого аватара, щоб розрахувати його взаємодію з іншими аватарами чи перешкодами. Якщо вказати цей параметр як нуль, тобто нескінченно малий, система або просто обвалиться, або почне дошукуватися критичної помилки. Ви будете невидимими, але залишатимете за собою в Метасвіті смугу руйнувань і сум’яття з милю завширшки. В інших місцях невидимі аватари поза законом. Якщо ваш аватар прозорий і не відбиває світла — такі писати найпростіше, — його миттю розпізнають як нелегальний продукт й увімкнуть тривогу, тому аватар треба писати так, щоб люди його не бачили, але програмне забезпечення не виявило його невидимість.
Для цього існує добра сотня фокусів, яких Хіро не знав би, якби останні кілька років не програмував аватари для таких людей, як Віталій Чорнобиль. Дуже довго писати з нуля справді хороший невидимий аватар, але Хіро збирає такий за кілька годин, компонуючи фрагменти старих проектів, які знаходить у кошику свого комп’ютера. Зазвичай хакери саме так і працюють.
У процесі цієї роботи він знаходить доволі стару директорію з якимось програмним забезпеченням для транспорту. Вона залишилася ще з давніх часів, з початків існування Метасвіту і до появи Монорейки, коли дістатися з одного місця до іншого можна було тільки пішки або ж використовуючи програму, що симулювала транспорт.
Колись давно, коли Метасвіт був іще безликою чорною кулею, це було буденним завданням. Пізніше, коли з’явився Стріт і його почали забудовувати, ситуація ускладнилася. На Стріті можна проходити крізь аватари, але не можна проходити крізь стіни. Не можна заходити на приватну територію. Не можна проходити крізь транспорт або постійні споруди Стріту, скажімо, порти чи опори монорейки. Якщо ти спробуєш зіткнутися з чимось із названого, то не помреш, тебе не викине з Метасвіту — ти просто застигнеш як укопаний, ніби мультяшний персонаж, що з розгону врізався у бетонну стіну.
Інакше кажучи, коли Метасвіт почав наповнюватися об’єктами, з якими можна зіткнутися, швидкісні подорожі в ньому стали значно цікавішими. Проблеми виникли з маневреністю, а також з розміром. Хіро, Да5ид і решта їхньої команди почали переходити з велетенських і химерних машин, які облюбували раніше — вікторіанські будинки на танкових гусеницях, океанські лайнери на роликах, скляні сфери з милю в діаметрі, полум’яні колісниці із запряженими в них драконами — на дрібніші та більш маневрені засоби пересування. По суті, на мотоцикли.
