— Агов, чуєш? — гукає Хіро. — Поверни в наступному тунелі праворуч і віднеси цю штуку мені в офіс, окей? І зроби добру справу — згорни його.
Хіро спускається в тунель услід за Цвинтарним Демоном, вони проходять під Стрітом й опиняються під районом, заставленим будинками Хіро та інших хакерів. Хіро наказує демону покласти сувій у своїй майстерні, в підвалі — саме там Хіро займається хакерством, — а потім піднімається нагору, до свого кабінету.
Дзеленчить телефон. Хіро бере слухавку.
— Напарничку! — радіє Y. Т., — Я вже думала, що ти звідти не вийдеш.
— Ти де?
— В Реальності чи в Метасвіті?
— У Метасвіті.
— У Метасвіті я їду у вагоні монорейки, плюсовий маршрут. Щойно проїхала Порт 35.
— Уже? То ти на експресі.
— Оце ти розумний! Слухай, твій Клінт з відрубаними руками зараз за два вагони від мене. Навряд чи він здогадується, що я за ним стежу.
— А де ти в Реальності?
— Публічний термінал через дорогу від закладу преподобного Вейна.
— Справді? Це вже цікаво.
— Тільки-тільки робила туди доставку.
— Що за доставка?
— Алюмінієва валізка.
Він витягує з неї всю історію чи, принаймні, те, що йому здається всією історією — так одразу й не збагнеш.
— Ти певна, що белькотіння тих, у парку, звучали точно так само, як і в жінки у преподобного?
— Сто проц. Я знаю кількох, що туди ходять. Ну, або ходять їхні батьки і просто тягнуть їх за собою, як то завжди буває.
— У «Райські брами»?
— Ага. І вони всі там тільки те й роблять, що отак голосять. Так що я таке вже чула.
— Поговоримо пізніше, партнерко, — каже Хіро. — В мене тут іще одне серйозне дослідження.
— Па.
Картка Бабель / Інфопокаліпсис лежить посеред столу, і Хіро бере її. З’являється Бібліотекар.
Хіро збирається запитати Бібліотекаря, чи той чув про смерть Лаґоса, але це безглузде запитання. Бібліотекар знає про це, але водночас не знає. Якби він захотів дізнатися в Бібліотеці, це зайняло б кілька секунд, але він не може утримувати інформації — у нього немає незалежної пам’яті. Його пам’ять — Бібліотека, й одномоментно він може оперувати лише незначною її часткою.
— Що ти можеш розповісти про безладне белькотіння? — питає Хіро.
— Формально це зветься «глосолялія», — уточнює Бібліотекар.
— Формально? Навіщо формальні назви, коли мова про релігійний ритуал?
Бібліотекар зводить брови.
— На цю тему написано купу наукової літератури. Це нейрологічний феномен, а релігійні ритуали його просто використовують.
— Це християнська фішка, так?
— Так вважають п’ятидесятники, але це самообман. Так робили ще грецькі язичники — Платон називав це явище теоманією, це знали у східних культах Римської імперії. А ще ескімоси Гудзонової затоки, чукотські шамани, саами, якути, пігмеї-семанґи, культи Північного Борнео, жерці з Ґани, що говорять мовою тр’і. Зулуський культ Амандікі та китайська релігійна секта Шанті-хуей. Медіуми Тонґа і бразилійський культ Умбанда. Аборигени Тунгуски, що в Сибіру, переконані, що шаман, який впадає в транс і починає викрикувати нерозбірливі склади, знає мову самої Природи.
— Мову Природи?
— Так, сер. Африканський народ сукума вважає, що це мова кінатунс, мова предків усіх магів, які, вважається, походять з одного племені.
— І звідки це береться?
— Якщо відкинути містичні пояснення, то скидається на те, що глосолялія походить із глибинних структур мозку, спільних для всього людства.
— А на що це схоже? Як такі люди поводяться?
— Ч. В. Шамвей[51] спостерігав це явище 1906 року на Пробудженні в Лос-Анджелесі і виділив шість основних симптомів глосолялії: цілковита втрата раціонального контролю, домінування передістеричних емоцій, відсутність мислення чи свободи волі, автоматична діяльність органів мовлення, амнезія та оказіональні спорадичні фізіологічні прояви, як-то посмикування чи тремтіння. Євсевій[52] спостерігав подібне явище приблизно в трьохсотому році та стверджував, що лжепророки часто починають із умисного притлумлення свідомого мислення і закінчують делірієм, якого самі не можуть контролювати.
— А як все це пояснює християнство? У Біблії щось про це сказано?
— П’ятидесятниця.
— Ти вже згадував це слово — що воно таке?
— П’ятидесятниця, також відома як Пентекост, від грецького
— Хуаніта мені сказала, що християнство завірусилося ще тоді, коли йому було тільки п’ятдесят днів. Про це, мабуть, і йшлося. То про що мова?
