— «І всі вони сповнилися Духом Святим, та почали говорити іншими мовами, бо Святий Дух дав їм таку здатність. У той час побожні юдеї з усіх країн світу жили в Єрусалимі. Коли пролунав цей звук, зібрався великий натовп, і всі люди дивувалися з цього, бо кожен із них почув свою рідну мову. Люди були вражені. Вони здивовано перепитували один одного: „Чи всі ці люди, які розмовляють, не ґалілеяни? Як же могло таке статися, що тепер кожен із нас чує від них свою рідну мову? Серед нас же тут парфяни, мидяни й еламіти! Тут мешканці Месопотамії, Юдеї і Каппадокії, Понту і Азії, Фриґії та Памфилії, з Єгипту і лівійських земель поблизу Кирени, гості з Рима, як юдеї, так і ново-навернені, критяни й араби. Ми всі чуємо, що ці люди говорять про величні Божі діла нашими рідними мовами!“ Усі присутні були здивовані й збентежені, та все перепитували одне одного: „Що б це могло означати?“» Діяння Апостолів 2:4-12.
— Ніколи про таке не чув, — зізнається Хіро. — Схоже на Вавилон навпаки.
— Так, сер. Багато християн-п’ятидесятників вірять, що дар іншомовлення їм було послано, аби вони могли ширити свою релігію серед інших людей, не вивчаючи їхніх мов. Це називається «ксеноглосія».
— Саме про це Райф і казав на тому відеозаписі, на палубі «Ентерпрайза». Він стверджував, що розуміє мову банґладешців.
— Так, сер.
— Це реально працює?
— Вважається, що у шістнадцятому столітті святий Луї Бертран скористався даром іншомовлення для навернення у християнство, за різними даними, від тридцяти до трьохсот тисяч південноамериканських індіанців, — повідомив Бібліотекар.
— Ого, передається навіть швидше за віспу. А євреї що думають про цю біду з П’ятидесятницею? То ж було в їхніх краях, так?
— Країною керували римляни, але була ще релігійна єврейська влада. На той час існували три основні групи: фарисеї, садукеї та єсеї.
— Пам’ятаю фарисеїв з «Ісус Христос — Суперзірка». Такі, з низькими голосами, постійно чіплялися до Ісуса.
— Чіплялися, — пояснює Бібліотекар, — бо вони були релігійними консерваторами і трималися суворо формальної версії релігії, для них Закон був усім. Очевидно, Ісус став для них загрозою, бо ж пропонував, по суті, відкинути Закон.
— Він хотів переглянути угоду користувача з Богом.
— Мабуть, це аналогія, я не дуже добре їх розумію, але навіть у буквальному трактуванні це правда.
— А дві інші групи?
— Садукеї мислили практично, були матеріалістами.
— Тобто? Їздили на BMW?
— Ні. Філососфськими матеріалістами. Всі філософії або моністичні, або дуалістичні. Моністи вважають, що матеріальний світ — єдиний сущий, вони матеріалісти. Дуалісти вірять у бінарний світ, в існування духовного світу, паралельного до світу матеріального.
— Як комп’ютерний задрот я не можу не вірити у бінарний світ.
Бібліотекар здивовано звів брови.
— Який тут зв’язок?
— Вибач. Це жарт. Невдалий жарт. Бачиш-но, комп’ютери подають інформацію через бінарний код, от я й пожартував, що не можу не вірити в бінарний всесвіт, мушу бути дуалістом.
— Дуже дотепно, — коментує Бібліотекар, проте з його голосу не скажеш, що він у захваті. — Проте у вашому жарті таки є правда.
— Як так? Я ж просто стібався, чесно.
— Комп’ютери подають усе через одиницю і нуль. Це розрізнення між чимось і нічим — основоположне розділення буття і небуття — вкрай фундаментальне і слугує підвалиною численних міфів про Творення.
Хіро відчуває приплив крови до обличчя, відчуває, що починає дратуватися. Він підозрює, що Бібліотекар просто дражниться, розводить його, як дурника. Проте він знає, що Бібліотекар, попри вкрай переконливий рендер, насправді просто софтина і на таке не здатен.
— Навіть слово
— А як щодо
— Це слово походить від кореня, яке має кілька значень. Одне з них — «розрізати або пронизувати». Інше — «палиця» або «патик». А ще одне — просто «говорити».
— Давай не відволікатися.
— Гаразд. Якщо забажаєте, я можу повернутися до цього дискурсивного розгалуження розмови згодом.
— Давай-но поки що не розгалужуватися. Краще розкажи про третю групу — єсеїв.
— Вони жили комунами і вірили, що фізична та духовна чистота тісно пов’язані. Вони постійно обмивалися, лежали голими на сонці, очищали клістерами шлунок і на що тільки не йшли, аби бути певними, що їхня їжа здорова і нічим не заражена. У них була навіть власна версія Євангелій, у яких Ісус зцілював одержимих не чудесами, а вигнанням з їхніх тіл паразитів — скажімо, ціп’яків. Вони вважали, що ці паразити тотожні демонам.
— Щось схоже на гіпі.
— Такі паралелі вже проводили, але вони багато в чому хибні. Єсеї були ревними релігійними людьми і нізащо не вживали б наркотиків.