Хіро кладе слухавку і заходить у нову кімнату. Бібліотекар іде слідом.
Сторона кімнати — десь п’ятдесят футів. Посередині три великі артефакти, точніше тривимірні рендери артефактів. У самому центрі висить великий млинець випаленої глини, завбільшки приблизно як кавовий столик і десь фут завтовшки. Хіро здогадується, що це збільшений рендер якогось меншого об’єкта. Широка поверхня млинця всуціль укрита кутастими письменами, в яких Хіро впізнає клинопис, боковини змережені паралельними скругленими жолобками — певно, слідами від пальців, які формували плиту.
Праворуч — дерев’яна жердина, трішки розгалужена вгорі, ніби стилізоване дерево. Ліворуч від плити — восьмифутовий обеліск, він також укритий клинописом, на верхівці вирізьблено барельєф. Кімната заповнена тривимірними сузір’ями гіперкарток, які невагомо висять у повітрі. Нагадує кадр зі щвидкісної зйомки хуртовини. У деяких місцях гіперкартки розташовані в чітких геометричних сітках, наче атоми в кристалі, подекуди громадяться кучугурами. В кутках зібралися справжні гори, наче Лаґос просто поскидав їх туди, коли скінчив роботу. Хіро виявляє, що його аватар може проходити крізь гіперкартки, не порушуючи ладу, — це тривимірний відповідник захаращеного робочого столу, все сміття залишилося там, де Лаґос його покинув. Хмара гіперкарток тягнеться в усі боки приміщення п’ятдесят на п’ятдесят, на вісім футів від підлоги вгору — рівно настільки, наскільки міг сягнути аватар Лаґоса.
— Скільки тут карток?
— Десять тисяч чотириста шістдесят три гіперкартки.
— Я не маю часу переглядати всі. Можеш дати якесь уявлення про те, над чим працював Лаґос?
— Можу зачитати заголовки усіх карток, якщо забажаєте. Лаґос відсортував їх у чотири загальні категорії: біблійні студії, шумерські студії, нейролінгвістичні дослідження та інфа про Л. Боба Райфа.
— Не вдаючись у зайві деталі — що був замислив Лаґос? До чого він дошукувався?
— Хіба я схожий на психолога? — питає Бібліотекар. — Я не можу відповісти на такі запитання.
— Давай іще раз. Як саме ці матеріали пов’язані — якщо пов’язані взагалі — з вірусами?
— Ці зв’язки дуже делікатні. Їх узагальнення вимагає творчого та дискретного мислення. Я — механічна сутність, і не маю жодного з них.
— Скільки всьому цьому років? — цікавиться Хіро, вказуючи на артефакти.
— Глиняна оболонка — шумерська. Третє тисячоліття до Різдва Христового. Її розкопали в місті Ериду, що в Південному Іраку. Чорна стела, або ж обеліск, — це кодекс Хаммурапі, датований приблизно 1750 роком до Різдва Христового. Деревоподібний об’єкт — культовий тотем ягвістів із Палестини, він називається ашера. Датований приблизно 900 роком до Різдва Христового.
— Ти назвав цю плиту оболонкою?
— Так. Всередині її — менша глиняна табличка. Так шумери захищали документи від пошкоджень.
— Я так розумію, всі ці речі зберігаються в музеях?
— Ашера і кодекс Хаммурапі у музеях. Глиняна оболонка — у приватній колекції Л. Боба Райфа.
— Райф явно цікавиться такими штуками.
— У біблійському коледжі Райфа, який він і заснував, найбагатший у світі факультет археології. Вони проводили розкопки в Ериду, там був центр культу шумерського божества на ім’я Енкі.
— І як це все пов’язано?
Бібліотекар зводить брови.
— Перепрошую?
— Добре, спробуємо методом виключення. Ти знаєш, чому Лаґос цікавився саме шумерськими письменами, а не, скажімо, грецькими чи єгипетськими?
— Єгипет був цивілізацією каменю. Їхнє мистецтво і архітектура — кам’яні, тож існуватимуть чи не вічно. Втім, на камені важко писати, і вони винайшли папірус, писали на ньому. Але папірус дуже нетривкий, тому, хоч уціліли їхні архітектура та мистецтво, письмові пам’ятки — дані — переважно зникли.
— А як же ієрогліфи?
— Лаґос називав їх наліпками на бампер, породженням корумпованої політики. У них була прикра тенденція прославляти свої військові перемоги ще до початку бою.
— А шумери не такі?
— Шумери були цивілізацією глини. Вони будували з неї будинки і писали на ній. Їхні статуї були з гіпсу, що розчиняється у воді, тож будівлі та статуї під дією природних чинників розсипались у пил. А от глиняні таблички вони випалювали або захищали оболонками, тому усі шумерські дані дійшли до наших днів. Єгипет залишив у спадок мистецтво і архітектуру, а шумери — мегабайти даних.
— І скільки тих мегабайтів?
— Скільки археологи захочуть викопати. Шумери писали на всьому. Коли зводили новий будинок — на кожній цеглині писали клинописом. Коли будівлі розвалювалися, цегла залишалась, хоч і розкидана пустелею. У Корані ангели, яких послали знищити Содом і Гоморру, кажуть: «Нас послано до грішників. Щоб Ми наслали на них каміння із глини, каміння, призначеного Господом для знищення злочинців[53]». Лаґоса це зацікавило — таке проміскуїтальне розсіювання інформації, записаної на вічних носіях. Він говорив про пилок, розвіяний вітром — гадаю, це була якась аналогія.
— Саме так. А скажи, напис на оболонці перекладали?
— Так. Це застереження. Там написано: «У цім вмістилищі нам-шуб Енкі».
— Що таке нам-шуб, я знаю, а що таке нам-шуб Енкі?
