він каже ліберали ті ж самі тиранизахід буде століття лікувати великі ранихто казав що людині людина не вовк а товариш і братзадовбали червоні зірки як при живому союзінові ліві з їх че геварою з їх лаканом маркузеуніверами де марксизм хитання й розбратусюди чорні рулять не проштовхнутисябілому залишається прогнутися або зігнутисягодувати всіх дармоїдів щоб з голодухи вонине полізли палити автомобілі і ДУМибарикади з шин запах паленої гумиусюди засіли євреї усюди куди не ткнипартизани латинос з гвинтівками і мачетеповні синагоги буддійські ступи мечетіа церкви порожні хоч лавки в них відкривайхоч концерти давай нудить від року і джазукуди не глянь всюди зараза проказиа ці пиляють податки і разом жеруть коровайгітлер звичайно лайно але ж не ледащевін хлопець як треба хотів зробити як кращеяк у римі при імператорах велич цісар то є господьзв’язки різок фасції тому-то фашизм це родинатремти ліберале бо ти кімнатна рослинахочеш жити в натовп на площу вік не виходьтому що площа чим просторіша тим певнішещо буде натовп на ній бушувати осатанівшищо з нашого бунту народиться порядок такийде буде секс агресивний і без розпусти й маталягай на спину дівко пам’ятай нашого братаз веселим членом прямим як більярдний кий<p>♦ ♦ ♦</p>Що робити солдатові, що знищив ворогів усіх,сповідникові, коли надолужено кожний гріх,що робити пророку, коли пророцтво збулося?А ось – нічого, так в Русі повелося.Коли стемніє, влізти на сіна стіг,лежати там на спині, ніби навіки ліг,стежити зірок північних кругообіг,позіхати, рот прикриваючи, щоб біс залетіти не міг…<p>♦ ♦ ♦</p>відкриваю альбом придивляюся до фотознімкучоловік стоїть з хворобою своєю в обнімкупожовклій з фотопапером вицвілій ледь живоюнаскільки це дозволено старий світлиністати знімком легше ніж стати тінню від тінілегкою прозорою тремтячою та кривоюставлю платівку, в скрипучому церковному хоріплачеться та ховається горде гірке горесоло сопрано називається пташкою голос дзвенитьтак виправиться молитва моя та попрямує на сходіперед лице Твоє, а при ясній погодіслово як сонце повільно сходить в зенітвідкриваю книгу сюжет відомий переклад Псалтируале як у дитячі роки холодок пробігає по шкірівісімнадцяте століття заповнює тісне житло моєямб дзвенить звичний чотиристопний дзвоновийтриває вірш архаїчний лунає як новийі годинники відбивають час начебто час ще є<p>♦ ♦ ♦</p>
