Всю ніч хлопчиськові снилося темне, страшне підземелля:бабуся в’яже светр з клубків чорно-жовтих змій.У кутку зі вчорашньою газеткою похмурий батько з похмілля.Мама б’є по руці і каже: Не смій!Морський офіцер розпікається на сусідку-товарку,виструнчений з кортиком, що їй до нього?І сусідка сміється, і просить у нього цигарку,і розстібає халат, і це, це – страшніше всього.Хлопчик знає – моряк завалить сусідку на ложі, авжеж!бракує канапи – стоїть на козлах матрац.І якщо зараз прокинутися, хлопчик побачить все те ж.Отже, потрібно ще раз прокинутися – хоча б ще раз!<p>♦ ♦ ♦</p>Приходимо з роботи. Тонкою цівкою з кранатече вода. Завтра вставати рано.Завтра вставати рано. Що буде завтра – хто знає?Вийдеш, глянеш на небо – жодної зірки немає.Ні іскорки в небі, ні білого місяця-блюдця.Щури скребуть у підпіллі, мордами в стінку б’ються.Ми мріями прірву в пам’яті засипаємо,і, сподіваючись на славне минуле, – засинаємо.<p>♦ ♦ ♦</p>Хіба ти не пам’ятаєш? Це він осторонь стояв!І сьорбав, стоячи, з миски, озираючись по сторонах.Не скажу вам точно, але здається мені, він з’їдавчастину того, що належало нам на паях.Вечорами його забирали. Кажуть він сидів за столомз завкультчастю, з яким колись корешував.А на загальних роботах так ледве рухав кайлом.Та й тачку котити – це тобі не ловити ґав.А потім нас вивантажували з баржі на дощаний причал,і він по дорозі завівся з конвойним – так, з нічого.Потім його рвали собаки. А він, як дитина, кричав.Сміявся конвой. І ми теж реготали з нього.<p>♦ ♦ ♦</p>Береженого Бог береже,Зануреного в думки конвой стереже,Ось, в кожусі стирчить як грибок,Мерзне на вишці сторожовий,А зверху дивиться Вічний, ЖивийБог, милосердний Бог.Прожектор обмацує сніги,Прожектор знає, де вороги,Пес чує їх за версту.А тому не втекти врагуНі по глибокому снігу в тайгу,Ні в імлі – назустріч Христу.Та чиясь душа виблискує таку зенітному промені, як літак,І здригнеться сержант, ось, бач:Сам він помер, і той утікачВідійшов, й на небо йде навпростецьІ сяє мученицький вінецьНа чолі історії, а томуМожна забути, хто вороги,Ось вівчарка тулиться до ноги,І скиглить, і гарчить в пітьму.<p>♦ ♦ ♦</p>
