в нашій мові рима Україна-руїнащось звичне, як кров та любов,як новина й провина,як покров Владичиці та покров Христов,во ім’я Матусі та Сина.Бо в руїні є велич минулих століть,вічна слава, як явір над рікою стоїть,вічна пам’ять, як човен по річці пливе,вічне Слово у серці живе.Так, руїна – уява, вона – будівник,за хвилину збудує той світ, який зник,залишив тільки брами й фрагменти стіни.Ой, козаче, дивись, не стогни.Бо в руїні приховані розум і суть.Над руїною янголи варту несуть.Бо з руїни повстануть Афіни та Рим,та поети у пошуках рим.<p>♦ ♦ ♦</p>Де ти, моя доле? В глибокій криниці.Де ти, моя воле? У Бога в скарбниці.Де ви, мої думи? Блукаєте десь.Де хліб мій насущний, що дав мені днесь?Де мій журавель? Мабуть, там, де синиці.Де повість моя? Залишилась в уривках.Де друзі мої? Всі сидять по домівках.Чи п’ють наодинці, чи з жінкою вдвох,Чи спокій в родині, чи переполох?Де свята мої? У святкових листівках.Ох, доки ж ти, Боже, мене забуваєш,молитви не чуєш, обличчя ховаєш,Твій янгол поради мені не дає,гуде, мов бджола, як зозуля кує.Не дай мені те, чого сам Ти не маєш.<p>♦ ♦ ♦</p>тарантела це тільки реакція на укуспавука який зазвичай спокійно сидить у норітанцюй, італійко, в нашийнику скляних бусдень густий як смола на прогрітій вишневій коріпейзаж міський важчий золотої парчіпростір блакитний над головою радує погляд твійтанцюй, італійко, танцюй, каблучком стукай скачипо бруківці на вулиці мостовійкармінні стіни й віконниці розчахнуті на вікні,мементо море вмуровані уламки надгробних плиттанцюй італійко крутись саламандрою у вогніз тобою станцює кривий аонід синклітя б теж станцював я той самий клоун фіґлярвуличний музикант, скрипаль віолончелісткидайте монети у відкритий чорний футлярхай дзенькіт монетки зіллється зі дзвоном намисттанцюй італійко тобі підспіває бог аполлонз тобою танцюють олімпійські володарімадонни дивляться на тебе з висоти античних колонхелицерами ворушить павук сидить в норі<p>♦ ♦ ♦</p>
