І ще бачила стіл, а за столом дідів,що сіли вечеряти після денних трудів.У кожного – ложка зі свастикою у вінку,на сталевому нержавіючому держаку.У кожного за поясом широкий німецький штик,встромиш його у ворога, він захрипів і затих.І ще діди додому пригнали з фронтівкнура, волів, ягнят та інших скотів.Пригнали і ріжуть щотижня по одному.Третій рік є свіже м’ясо в дому.Вариться борщ в котлі. Пара йде з котла.У борщі буряк і ціла – голова вола.Дивиться око воляче. Роги стирчать з котла.Дід б’є ложкою об стіл – ох, файна вечеря була!<p>♦ ♦ ♦</p>в щілинах розчленованої землі потоки мертвої водивиходять з берегів як дощі з хмардощі живі Господні дякую за трудиза те що ти є і ти такий великий Небесний Царпридивляєшся всюди залишаєш слідидо яких принюхуються зграї вовків-примаропускають гострі жовтоокі морди в травушерсть дибки встає на холках лапи на шириніплечей розставлені нічого і це переживуа чи надовго переживу мене не турбує ніСпас на крові а треба б щоб на плавутреба б на траві жива вода жива трава навесніа треба б ранковий щебет гомін і посвист дрібних птахі все в цвіту і не в’яне колір на весь світпрокинешся і все не так, а треба б такяк ще ніколи і поки ще немає бо втрачено сліді ти з короною на голові і усмішкою на вустахпритискаєш палець до губ розмовляти не слід<p>♦ ♦ ♦</p>де мій сором? де провина?де моя оселя?дивлюсь – ось жива людина,а це – тверда скеля.дивлюсь – дерево квітуче,торкаюсь – каміннямертве все, одне живуческорботи насіння.дивлюсь – бачу синє море,а це – скло зелене.дивлюсь – радість, бачу – горескажене, шалене.дивлюсь – бачу працю щиру(нічка темна, хмарна).дивлюсь – кат бере сокиру,а це – праця марна.Боже мій! що нам робити?що робити з нами?сплять Твої слухняні дітищасливими снами.скеля там – жива людина,квітне там каміння,там чекає блудна синаласки проміння.<p>Впізнати його</p><p>♦ ♦ ♦</p>
