крізь гущавину часів ломиться звір чути рев і гнівзнову роззявляє пащу цей похоронний співсвітова скорбота, вельтшмерц, світове злокрізь гущавину часів ломиться звір і горить на чолі числоі Народ йде до рову безконечною низкою люди йдутьі повторюючи їх шлях хмари по небу пливутьпохоронний рев поминальний плач біля брам небуттярев кривава паща землі й кати це зуби, що рвуть життяце хижий розум епохи насильством він напоєнодним народом менше на світі багато племенкат говорить нас не убуде, якщо не буде їхвбивати людей не страшно ми зробимо з них чужиха робота легка послухайте ми знаємо ми катидля них кращий вихід мертвими в рів лягтибез голоду тортур без додаткових жахів й бідикат говорить був би я жидом то сам поспішав тудисам би кричав стріляйте в мене скоріше щоб не псував краєвидодним євреєм менше слава Богу що я не жидземля їх візьме але виплюне їх житло й майносумки взуття намисто одяг пляшки а в них виноа тут і ми сортуємо за кольором і метражем бо наставчас поділу поспішайте не варто ловити ґаві звучить псалом розділиша ризи Моя собіі задля одягу кидали жереб серед жаху не місце журбі<p>Геноцид</p>стояли голі люди край величезної ямиу черзі за смертю очей намагаючись не підніматиколи вбивають не боляче хлопчик спитав у мамизовсім не боляче подумавши йому відповіла мати*в анкеті для попелузаповнена тільки одна графанаціональністьвсе іншеім’я прізвище стать віквідсутнє і не має значення<p>♦ ♦ ♦</p>
