з чого смієтесь, з чого ви плачете, діти?нема з чого плакати, нема від чого зрадіти.нема причини для сміху, нема причини для суму.сиди тихесенько, мовчки та думай думу.нехай думи пливуть наче в небі хмари.нехай лягають слова рядком, як в’язні на нари.нехай сміх у горлі застрягне, а очі будуть сухими.нехай загинуть вірші в пошуках рими.бо рима людей завжди не туди штовхає.бо марно думка пуста в пустелі блукає.бо місце є у світі злидням та лиху.і якби то Бог дарував смерть мирну та тиху.апостол Петро тримає Павла в обіймах.Ісус не має де жити, тільки у Церкві в приймах.крізь кригу зневаги як нам Його полюбити?з чого смієтесь, з чого ви плачете, діти?<p>♦ ♦ ♦</p>Як в море з розгону пірнаю глибоко в мріюшкода що вибратися на сушу не вміюі немає мені підмоги навіть руки святого Миколия знаю одну молитву або мантру «більше ніколи»і чайки кричать «амінь» і кружляють над моремскляним морем до самого дна прозоримі ходять по дну істоти невідомі для наукиі тягнуть до мене корали багатоперсні руки<p>♦ ♦ ♦</p>Каже Марії Ганна:Чиста моя, бездоганна!Ми йдемо сьогодні до Храму,на велику Храмову гору!Там високі Господні брами,там старці вивчають Тору,там ріжуть для Бога ягняток,там Спасіння початок.Каже Ганна Акіму:не буває вогню без диму,не вмирає жертва даремно,окропляючи землю кров’ю,бо для Господа це приємно —страждання разом з любов’юз жертовника вище й вище…на землі – лише попелище.Каже Марія Ганні:Приходять часи останні,Мабуть Спасіння близькоякщо, тримаючи рукубатька, іде дівчиськодо Храму, й не можна рухуБожого припинити.Я дитина – будьмо як діти.Каже Акім: Маріє!Божа сила в дівчині діє.Хай читає, хто має очі,у Книзі Письмо Господнє —Подолає сім’я жіночесім’я Змія сьогодні.Дав Господь тобі долю —суміш радощів й болю.Каже Марія: Зновупідкоряюсь я Божому Слову,в Храм піду, якщо треба,народжу від Духа Сина,Досягну до самого неба,Й зникне людська провина.Й заспівають янгольскі зграїй усім буде місце в раї.<p>♦ ♦ ♦</p>
