Всі вартові заснули на бойовому посту.Земля тряслася, вони не повели й вусом.Два янголи допомогли з гробу вийти Христуі пішли уздовж Єрусалимських вулиць з Ісусом.А вартові все спали – чи сила в хлопців не та?ні поворухнутися, ні підняти повіки.Якась важкість у м’язах. У роті якась в’язка гіркота.А начебто хлопці здорові – не старі й не каліки.А начебто – сильні воїни, озброєні до зубів,шовки, золочені шоломи, бронзові обладунки.Їм ще не доводилось нести варту біля гробів.Здавалося б, легка служба, з мертвим – які стосунки?Кінь на чотирьох та й то спотикається, ось і на них найшло —сон на посту порушення військового статуту.Де тіло стояло – там воно і лягло,й спить, якби випило якусь чарівну отруту.І зміна прийшла намагається їх розбудити,Одного трясуть за груди, другого – пхають.Відвалений камінь від гробу. Як воякам зрозуміти,що Божого Сина тільки для Воскресіння і розпинають?Кажуть, понині сплять і не можуть підняти голів,лише на годину в році переривають тягар летаргіїкрики «Христос воскрес», Великодній спів,в ночі урочисті дзвони Божої літургії.Втім, я не переконаний у правдивості своїх слів.А якщо хто знає точно – нехай розповість, як вміє.<p>♦ ♦ ♦</p>Я не писав заяви «Прошу прийняти до лав»,«Прошу дати путівку на відпочинок в Сочі,Але пам’ятав, що Христос смертю смерть подолаві це було вибухом світла посеред гефсиманської ночі.Я пам’ятав, що Господь колись Содом попалив,що жінка Лота за погляд перетворилася на каміння.Я уявляв собі, як посеред оливБлагодать та Закон шукають порозуміння.Я уявляв собі Храм, уявляв собі річку Кедрон.Й велике місто святе на горі понад Кедроном.Так, ще були брати, їх звали Мойсей та Арон.Арон не заїкався, а тому розмовляв з фараоном.Я ненавидів доповіді протягом п’яти годин.Уникав демонстрацій та не ходив на збори.Я був один, але знав те, що Бог Єдин,і засипаючи чув високі янгольскі хори.Я був дивний юнак. Як казав про мене парторг —релігійна інтоксикація є найгірший рід божевілля.Але парторг давно вже потрапив у морг,а я старий та живий, хоч це потребує зусилля.<p>♦ ♦ ♦</p>
