Краєм ока Робін побачила рожевий спалах: Біжу Воткінс пробралася до Страйка під інший бік. Кілька разів клацнула камера, немовля у Робін на руках заворушилося, але не прокинулося, й урочисту мить було зафіксовано для нащадків: горда бабуся п’яненько всміхається, Ільза стривожена, Нік через відблиск на окулярах скидається на карикатурного лиходія, а двоє хрещених, яких зіштовхнули разом під блакитним цукровим ведмедиком, усміхаються дещо силувано, бо Страйка обурив виданий Мерфі «комплімент», а Робін побачила, як тулиться до її партнера Біжу, яка вирішила за всяку ціну потрапити на фото.
«Ї Цзін», або «Книга Змін»
Того вечора Страйк повернувся до квартири на горищі на Денмарк-стріт із відчуттям здуття, яке завжди виникало в нього від шампанського, і в дещо пригніченому настрої. За нормальних обставин він прихопив би якусь вуличну їжу, але після тритижневого перебування в шпиталі минулого року отримав суворі настанови щодо схуднення, фізіотерапії і відмови від паління. Страйк вперше виконував рекомендації лікарів, відколи йому відірвало ногу в Афганістані. Без жодного ентузіазму він поклав свіжі овочі до пароварки, дістав із морозилки філе лосося і відміряв порцію цільнозернового рису, щосили стараючись не думати про Робін Еллакотт, але добився тільки розуміння того, як важко про неї не думати. Так, він вийшов із лікарні з багатьма добрими намірами, але також і обтяжений непростою проблемою, яку здоровіший спосіб життя ніяк не вирішував: ця проблема насправді виникла значно раніше, ніж він ладен був засвідчити, але тільки коли він лежав у лікарняній палаті, а Робін пішла на побачення з Мерфі, Страйк нарешті визнав її існування.
Ось уже кілька років він доводив собі, що роман із партнеркою за детективною агенцією не вартий того, щоб ризикувати найважливішою дружбою в його житті чи бізнесом, який вони побудували разом. Жити закоренілим одинаком у квартирі на горищі над офісом було непросто і доводилося терпіти певні обмеження, але Страйк вважав це справедливою платою за незалежність і душевний спокій після нескінченних штормів і сердечного болю, якими повнилися його довгі та нестабільні стосунки з Шарлоттою.
Однак шок, який він пережив, коли виявилося, що Робін іде на побачення з Раяном Мерфі, змусив Страйка визнати, що потяг, який він відчував до неї, відколи Робін вперше зняла пальто в цьому офісі, поволі й мимохіть переріс у дещо інше, дещо, що він нарешті мусив назвати на ім’я. Кохання прийшло у формі, якої він не впізнав, і саме тому він розпізнав небезпеку надто пізно і не зміг її уникнути.
Уперше після зустрічі з Робін Страйк не мав бажання починати якісь окремі сексуальні стосунки, щоб менше думати про незручні почуття до партнерки і сублімувати їх деінде. Останні пошуки розради в романі з іншою жінкою, нехай і красунею, закінчилися діркою від підбора в нозі та похмурим відчуттям беззмістовності. Страйк досі не був певен, що у випадку, якщо Робін закінчить стосунки з Мерфі — хоч і дуже сподівався на це — він наважиться на відверту розмову, якій раніше опирався до останнього, про його справжні почуття. Перестороги щодо можливого роману нікуди не зникали. З іншого боку («Тобі личить!» — заявив той придурок, побачивши Робін із дитиною на руках), він боявся, що ділове партнерство може розпастися хоч коли, якщо Робін вирішить, що шлюб та діти приваблюють її більше, ніж кар’єра у детективній справі. Тож Корморан Страйк — стрункіший, спортивніший, зі здоровішими легенями — так і стояв сам-один на своєму горищі, сердито колупав броколі дерев’яною лопаткою і старався не думати про Робін Еллакотт.
Дуже до речі задзвонив мобільний. Знявши лосося, рис та овочі з вогню, Страйк відповів:
— Шо як, Куше? — спитав знайомий голос.
— Шпенику, — озвався Страйк. — Як справи?
Дзвонив його давній друг, хоча Страйкові довелося б постаратися, щоб згадати його справжнє ім я. Леда, мати Страйка, підібрала пораненого шістнадцятирічного Шпеника — який жив без матері та виріс у невиправного злодія — на вулиці та привела до них у сквот. В результаті Шпеник перетворився для Страйка на такого собі зведеного брата і був, мабуть, єдиною людиною, яка не знаходила жодних вад у невиліковно легковажній шукачці нових пригод Леді.
— Треба поміч, — відповів Шпеник.
— Кажи, — мовив Страйк.
— Тіпочка одного шукаю.
— Нащо? — спитав Страйк.
— Не для того, про шо ти подумав, — попередив Шпеник. — Я йому нічого такого не зроблю.
— Добре, — відповів Страйк і затягнувся електронкою своїм нинішнім джерелом нікотину. — І що то за один?
— Батя Енджел.
— Чий-чий батя?
— Енджел, — повторив Шпеник. — Падчерки моєї.
— О, — здивувався Страйк. — Ти одружився?
— Нє, — нетерпляче відповів Шпеник, — але ж із її мамкою живу, нє?
— А в чому справа? Аліменти?
— Нє, — відповів Шпеник. — В Енджел лейкемію знайшли.
— Чорт, — аж здригнувся Страйк. — Який жах.
