— Ну, так, дуже «не дуже», — відповіла Пенні. Вона була якась чи то стривожена, чи то сторожка. — Це складно, правда? Бо такій людині важко відрізнити хибне «я» від чистого духу, тому вона й не може зцілити себе.
— Ой, так, — кивнула Робін, — але тобі здається, що йому вже краще?
— Так! — відповіла Пенні. — Значно!
— Мадзу така милосердна, що поселила його в садибі, — закинула пробну кулю Робін.
— Так, — знову погодилася Пенні, — але з такими проблемами він би і не зміг жити в гуртожитку.
— Та звісно, — відповіла Робін, обережно намацуючи шлях. — І доктор Джов такий добрий.
— Так, Джейкобу дуже пощастило, що він має доктора Джова, бо назовні це був би жах, — сказала Пенні. — Там таких людей, як Джейкоб, просто піддають евтаназії.
— Що, справді? — спитала Робін.
— Та звісно! — Пенні аж не повірила, що Робін така наївна. — Держава не хоче про них дбати, тому їх по-тихому вбиває Національна служба охорони здоров’я — доктор Джов каже на неї «нацистська служба організації знищення», — додала вона, а тоді тривожно глянула у дзеркало на своє волосся: — Як гадаєш, скільки ми його вже тримаємо? Без годинника так важко…
— Хвилин п’ять? — припустила Робін. Скориставшись тим, що Пенні сказала про відсутність годинників, і сподіваючись розкрутити дівчину на розповідь про щось погане, що вона бачила в УГЦ, Робін легковажно зауважила:
— Дивно, що нам треба видаляти фарбу. Адже не може бути, щоб волосся Мадзу саме по собі було таким чорним? Їй за сорок, і жодної сивої волосинки.
Поведінка Пенні умить перемінилася.
— Критика чужої зовнішності — це чисте матеріалістичне судження…
— Та я не…
— Плоть неважлива. Тільки дух важливий. — Її тон був повчальний, але погляд — наляканий.
— Знаю, але якщо наш вигляд неважливий, то нащо змивати фарбу? — розважливо спитала Робін.
— Бо… все було сказано у записці. Істинне «я» природне.
Геть запанікувавши, Пенні втекла до душової кабінки і замкнулася там.
Коли минуло приблизно двадцять хвилин, Робін скинула однострій, вимила голову, висушила рушником, перевірила у дзеркалі, чи зійшла фарба, а тоді в піжамі повернулася до темної спальні.
Весь цей час Пенні ховалася у душовій кабінці.
«Ї Цзін», або «Книга Змін»
З початком сезону Вкраденого пророка звичний графік високорівневих новачків змінився. Вони більше не сиділи цілими ранками у підвалі, дивлячись відео про жахи війни та голод, а натомість слухали лекції про дев’ять кроків до чистого духу: допущення, служіння, віддавання, єдність, зречення, прийняття, очищення, приборкання та жертву. Вони отримали практичні поради щодо перших шістьох кроків, які можливо було здійснювати всі водночас, але решта три були огорнуті таємницею, бо лиш ті, чиє успішне опанування перших шістьох визнавали старші, ставали гідними осягнути і їх.
Також Робін довелося витримати другий сеанс Одкровення. Цього разу вона знову уникнула сидіння у центрі кола, а от Вів’єн та літньому Волтеру пощастило менше. На Вів’єн накинулися за звичку прикривати заможне походження акцентом і звинувачували у зверхності, самозакоханості та лицемірстві, поки вона не розридалася, а Волтера, який зізнався у давній ворожнечі з університетським колегою, насварили за егомотивність та матеріалістичне судження. З усіх підданих «терапії первинної реакції» тільки Волтер не заплакав. Він побілів, але кивав — ритмічно і майже радо — поки коло закидало його образами.
— Так, — бурмотів він, шалено моргаючи за скельцями окулярів, — так… це правда… все правда… дуже погано… так, справді… хибне «я»…
Тим часом штани розміру М, які щотижня видавали Робін, вже спадали з неї, — так сильно вона схудла. Потреба постійно підсмикувати їх дратувала, але непокоїло її не це, а усвідомлення того, що вона потроху втягується у сектантське життя.
На початку перебування на Чапмен-Фарм вона розуміла ненормальність свого утомленого та голодного стану й помічала вплив клаустрофобії та тиску з боку групи під час лекцій у підвалі. Але поступово вона звикла до постійної виснаженості і навчилася обходитись малою кількістю їжі. Вона стривожилася, коли помітила, що звичка тихо мугикати мантру проявлялася все частіше. Крім того, вона почала мислити у пропонованих церквою категоріях. Обмірковуючи питання досі невідомого Джейкоба, який явно був надто хворий, щоб приносити церкві користь, але лишався на Чапмен-Фарм, вона виявила, що називає його гіпотетичний від’їзд «поверненням до матеріалістичного світу».
Переймаючись своєю частковою промитістю, яку їй досі вистачало об’єктивності помічати, Робін спробувала нову стратегію збереження тверезого погляду на речі: вона намагалася аналізувати методи, якими користувалася церква, щоб нав’язати свій світогляд.
