— Він був колишнім її членом, — дав нейтральну відповідь Страйк.
— Ага, ну цей… Аб точно знає, шо його прикінчила церква. Це для церкви його пристрелили. Вона сама там когось убила, поки була в тій церкві! Вона тобі цього не казала, нє? А мені ше й погрожувала. Казала, шо я наступний!
Ці драматичні заяви справили на Страйка значно слабше враження, ніж, вочевидь, хотілося Саксону. Тим не менш, він підтягнув до себе записник.
— Може, почнемо спочатку?
Обличчя Саксона стало на якийсь градус менше невдоволеним. — Ким ти працюєш, Баррі?
— Нашо питаєш?
— Це стандартне питання, — відповів Страйк, — але як не хочеш, то не відповідай.
— Я машиніст метро. Точно як Патрік, — додав він, видно, вирішивши, що з товаришем безпечніш.
— Ти давно знайомий з Абіґейл?
— Два роки, тож я про неї купу всього знаю.
— Через Патріка познайомились?
— Так, зустрілися в пабі компанією. Вона завжди крутиться серед чоловіків, то я вже потім дізнався.
— А потім ти з нею ходив до пабу окремо? — уточнив Страйк.
— То вона тобі бовкнула? — спитав Саксон, і незрозуміло було, образило це його чи потішило.
— Так, після того, як ти підійшов до нашого столика, — відповів Страйк.
— І шо саме сказала? Бо я певен, шо набрехала.
— Тільки що ви удвох ходили випити.
— Та не тільки випити, ох не тільки. Вона готова абсолютно на все. А тоді я зрозумів, скільки в неї ше мужиків під рукою. Пощастило, шо ніяку заразу не підхопив, — додав Саксон, смикнувши підборіддям.
Добре знаючи, що часто-густо чоловіки зневажають жінок, які живуть насиченим сексуальним життям, але конкретно їх до нього не запрошують, Страйк продовжив ставити питання, які мали на меті визначити, чи варто приймати будь-які відомості, які може повідомити Саксон, на віру. Було передчуття, що ні.
— І ти закінчив стосунки, правильно?
— Так, я цього не потерпів, — знову смикнув підборіддям Саксон, — але вона визвірилася, шо я буваю в спортзалі і в «Лісничому», і навідуюся до Патріка в її хаті. Придумала, шо я її сталкер. Ой, теж мені цяця, дуже треба! Я про неї купу всього знаю, — повторив Саксон. — Не тре’ було мені погрожувати!
— Ти казав, що за часів членства у церкві вона когось убила, — нагадав Страйк, тримаючи ручку напоготові.
— Ну… практично вбила, — відповів Саксон. — Бо Патрік казав, що чув, як вона кричала уві сні, — кошмар наснився: «Дрібніше ріж! Дрібніше ріж!» Він почав стукати їй у двері — каже, вона страшне як кричала — і це було після зустрічі з тобою. А вона сказала Патріку, шо після вашої розмови згадала всяке, і ось.
Страйк швидко впевнювався, що Абіґейл та її виховання були предметом ненормального інтересу для її пожильця та його друга, який межував із нездоровим хоббі. Вголос він спитав:
— Як саме вона вбила ту людину?
— Та я ж і кажу. Сказала Патріку, шо на фермі був малий, якому отут бракувало, — Саксон постукав по скроні, — дурник такий. І він десь провинився і мав отримати шмагання. І вони з іншою дівчиною його пожаліли і пішли сховали батіг. Коли її мачуха не знайшла свій батіг, то наказала їм побити малого, і Абіґейл теж била — ногами, кулаками. А коли мачуха вирішила, шо з нього досить, то наказала обшукати ферму і принести батіг, а як не знайдуть, буде ше гірше. І Абіґейл з подругою втекли до кухні, де його сховали, і намагалися порізати ножицями, а мачуха їх за цим заскочила і відшмагала обох.
Останні слова Саксон вимовив із тінню брудного задоволення.
— А потім дурник помер, — підсумував він.
— Після побиття?
— Не, — відповів Саксон, — за кілька років, уже після ферми. Але то вона винна, вона і решта, бо вона сама сказала Патріку, шо після побиття він уже не оклигав, — травма мозку чи шо. І коли вона побачила новину про його смерть у газеті, то вирішила, шо то через них, через те, шо вони йому зробили.
— Чому про його смерть писали в газеті?
— Бо він потрапив у халепу, якої не було б, якби він не отримав травми мозку, — тобто фактично вона його убила. Сама так сказала. Відлупцювала кулаками, ногами. Це вона зробила.
— Була змушена це зробити, — виправив Страйк.
— Все одно вона винна, — заперечив Саксон. — Вона це зробила.
— Вона була дитиною, підліткою, виросла у таких знущ…
— А, ти теж купився, я бачу? — заіржав Саксон. — І тебе вона навколо пальця обкрутила? Ти не бачив, яка вона, коли злиться. Церковне дівча? Та там такий норов, побачиш — обісрешся…
— Якби це було злочином, я б уже сам сидів, — сказав на це Страйк. — А що вона казала про Кевіна Пірбрайта?
— Оце ним вона мені погрожувала, — підібрався Саксон.
— Коли це було?
— Два дні тому у «Ґросвенорі»…
— Це якийсь бар?
— Паб. Так, вона сказилася, коли мене там побачила. Але це вільна країна, алло! Не її справа, де я випиваю. Вона прийшла з якимсь хріном зі спортзалу. Я просто по-дружньому його попередив…
— Як мене?
