Стрімка могила полностью

Шарлотта важко дихала у слухавку.

— Ти з Робін, так?

— Моє особисте життя тебе більше не стосується, — відповів Страйк. — Я сказав тобі тоді у пабі, що бажаю тобі всього найкращого, але я не…

Шарлотта поклала слухавку.

Страйк опустив телефон на стіл і знову потягнувся по електронну сигарету. Кілька хвилин пішло на те, щоб навести лад у думках. Зрештою він повернувся до графіку на екрані, зосередився на Літтлджоні і, трохи поміркувавши, знову взяв мобільний у руки і ще раз набрав Шпеника.

Скоро пополудні у вівторок Страйк піднімався ескалатором зі станції «Слоан-Сквер», готуючись перехопити стеження за Біґфутом, який знову віддавався улюбленому дозвіллю в готелі із секс-працівницями. Серед невеликих плакатів на стінах тунелю, більшість із яких рекламувала вест-ендські вистави чи продукти для догляду, Страйк помітив кілька привабливих портретів Тата Джея з серцеподібним логотипом УГЦ і слоганом: «Ти припускаєш, що це можливо?»

Щойно детектив вийшов зі станції на поливану дощем вулицю, його мобільний задзвонив, і у слухавці почувся дивно нерозбірливий голос Шаха:

— Бзяб його.

— Що-що?

— Забизаб його на камеру, як биходиб з номера, з дібчиною у самих банчохах і більше без нічого… дідько, кроб іде.

— Що сталося? — спитав Страйк, хоча вже і сам здогадався.

— В мобду мені даб.

За п’ять хвилин Страйк зайшов до «Троянди та корони» на Ловер-Слоан-стріт, де в кутку сидів його найвродливіший працівник — з розбитою губою, набряклим лівим оком і розпухлим носом. Перед ним стояла пінта пива.

— Та бусте, не зламаб, — сказав Шах, показуючи на ніс. Він правильно вгадав перше питання Страйка.

— Лід, — тільки і відповів Страйк і пішов на бар, звідки повернувся з безалкогольним пивом для себе і склянкою льоду та чистим рушником, який випросив у заінтригованої барменки. Шах загорнув лід у рушник і приклав згорток до носа.

— Дяка. Дримай, — сказав він і підсунув до Страйк свій телефон. Екран було розбито, але крізь тріщини чітко проступало фото Біґфута. Камера схопила його під час крику: рот розтулений, кулак піднятий — а з-за його спини виглядала перелякана напівгола дівчина.

— Оце я розумію, — мовив Страйк, — доказ. Першокласна робота. Отже, інженер опалювальних систем мав успіх?

— Набіть не добелося. Бросто зайшоб туди слідом за Біґфутом. Схобабся в коридоті. Бідловив, як биходиб. Шбидкий, зараза, як для такого одоробла.

— Просто першокласна робота, — повторив Страйк. — Тобі точно не треба до лікаря?

— Буду в нобмі.

— Якщо справі кінець, я тільки порадію, — сказав Страйк. — Мідж права, — ця клієнтка вже дістала. Мабуть, цього вистачить, щоб вона отримала свої мільйонні відступні.

— Угу, — погодився Шах. — То що тебер? Збисок очікування?

— Так, — відповів Страйк.

— Але ж Франки у нас тебер забирають аж трьох людей?

— Вже чув про змію?

— Так, Барклей розбовіб.

— Власне, трьох людей там вже не треба. Вистачає двох.

— Як так?

— Бо за третьою особою стежать кілька хлопців за живі гроші, — відповів Страйк. — Це не те щоб великі прибічники добра, але стежити вони уміють добре — коли вибирають місця для грабунку. Це мені влітає в копієчку, але я хочу довести, що під нас копає Паттерсон. Та паскуда прокляне день, коли вирішила полізти до мене.

— А що в нього да дуб на дебе?

— Я кращий, от він і біситься, — відповів Страйк. Дев був засміявся, але скривився і замовк.

— Я винен тобі новий телефон, — сказав Страйк. — Випиши рахунок, і я все відшкодую. А тепер краще їдь додому і відпочивай. Перешли мені фото, а я, як буду в офісі, наберу дружину Біґфута.

Зненацька Страйкові дещо спало на думку.

— Скільки років твоїй дружині?

— Що? — підняв очі Дев.

— Я намагаюся вистежити жінку тридцяти вісьмох років по справі УГЦ, — відповів Страйк. — Вона користувалася мінімум трьома різними іменами. Де жінки цього віку соціалізуються в інтернеті, ти не знаєш?

— У Бабснеті, мабуть, — відповів Шах.

— Що-що?

— Баб… дрясця! «Мамснет», — ледь спромігся проартикулювати Дев. — Аїша там постійно висить. Чи бейсбук.

— «Мамснет» і фейсбук, — кивнув Страйк. — Так, слушно. Пошукаю там.

За годину він повернувся до офісу. Там була тільки Пат, яка ставила до холодильника свіже молоко, а з радіо лунали хіти шістдесятих.

— Девові щойно розбив обличчя Біґфут, — повідомив Страйк, скидаючи пальто.

— Що-о? — прохрипіла Пат, зиркнувши на Страйка так, ніби він був особисто винен у тому.

— З ним усе добре, — відповів Страйк, проходячи повз неї до чайника. — Поїхав додому, полежить із льодом на носі. Хто наступний у списку очікування?

— Отой дивак із мамою.

— Мами, здається, є у всіх потенційних клієнтів, — зауважив Страйк, опускаючи в чашку чайний пакетик.

— Але цей хоче встановити за мамою стеження, — пояснила Пат. — Вважає, що вона спускає його спадок на юного коханця.

— А, зрозуміло. Якщо знайдете мені його файл, я його наберу. Літтлджон сьогодні не заходив?